Простатит

Опубліковано в Хвороби чоловічих статевих органів

Простатит буває гострий та хронічний, неспецифічний і специфічний. Розрізнюють катаральний, фолікулярний та паренхіматозний простатити.

Збудником простатиту може бути: кишкова паличка, гонокок, стрептокок, стафілокок, трихомонади, хламідії тощо. Інфекція потрапляє в передміхурову залозу із задньої уретри, а при наявності гнійників та каріозних зубів гематогенним шляхом. У першому випадку до причин захворювання відноситься все те, що спричинює уретрит. Причинами ж гематогенного простатиту є загальноінфекційні хвороби або вогнища запалення в різних органах, звідки хвороботворні мікроби з потоком крові потрапляють в передміхурову залозу. Певну роль в механізмах захворювання простатитом грають, окрім хвороботворних мікробів, чинники, що сприяють їхній затримці і розмноженню в тканинах простати. Подібні чинники підрозділяють на загальні і місцеві. До перших відносять ослаблення організму, зниження його імунітету. Другими можуть служити місцеве переохолодження і порушене спорожнення передміхурової залози, застій в органах малого тазу. Про роль переохолодження свідчать часті випадки захворювання простатитом після купання в холодній воді, сидіння на холодній землі тощо. Порушення спорожнення передміхурової залози виникає при сидячій роботі, в результаті відхилень від нормального режиму статевого життя, при систематичному зловживанні гострою їжею, алкоголем. До того ж ведуть хронічні запори. У всіх перерахованих ситуаціях порушується кровообіг і лімфообіг в органах малого тазу, у тому числі і в передміхуровій залозі, що сприяє осіданню і розмноженню в цьому органі інфекції.

Гострий простатит характеризується наявністю загальних та місцевих симптомів. При цьому в запальний процес утягується тканина передміхурової залози.

При катарі простатичних шляхів відмічається прискорене сечовиділення і з’являється тягуча біль у промежині.

Хронічний простатит може бути наслідком гострого простатиту.

Скарги хворих хронічним простатитом різноманітні.

Біль в ділянці промежини, попереку, заднього проходу, в надлобковій ділянці, яєчках є ниючим і постійним, супроводжується прискореним сечовиділенням в нічний час.

Деякі хворі скаржаться на порушення статевої функції. У пацієнтів молодого віку порушення статевих функцій часто призводить до розвитку неврастенічного синдрому та депресивного стану. Про запалення в простаті свідчать скудні слизово-гнійні виділення з уретри вранці.

Попередження простатиту. Заходи профілактики гострого і хронічного простатиту каналікулярного походження аналогічні тим, які проводяться в цілях недопущення розвитку уретриту. Для профілактики гематогенного простатиту велике значення має своєчасна ліквідація загальних інфекційних хвороб (грип і ін.), всіх запальних вогнищ в організмі. Слід також виключити всі чинники, що ведуть до застою крові в органах малого тазу, для чого можна рекомендувати активний спосіб життя, фізичні вправи, регулярне і різноманітне харчування з виключенням гострих страв і спиртних напоїв; нормальний режим статевого життя і ін. Слід остерігатися також місцевого переохолодження тазових органів. Аналогічні заходи профілактики ефективні також відносно везикуліту (запалення сім’яних міхурців, розташованих поряд з передміхуровою залозою), який нерідко поєднується з простатитом. Тоді лікарі ставлять діагноз «простатовезикулит».

Лікування хворих на хронічний простатит призначається лікарем і повинно бути комплексним. При бактеріальних хронічних простатитах застосовують ті антибіотики і хіміотерапевтичні препарати, до яких мікрофлора, висіяна з секрету простати, чутлива. Тривалість та чергування циклів лікування антибактеріальними засобами визначається даними бактеріологічних досліджень.

В період лікування рекомендують дієту, збагачену вітамінами. Слідкують за функцією кишечнику. Роблять теплі мікроклізми, діатермію передміхурової залози спеціальними електродами, проводять грязелікування. При атонії гладких м’язів вивідних протоків передміхурової залози призначають фарадизацію і дарсонвалізацію.

Хворим з вираженим неврастенічним синдромом призначають гідропроцедури та заспокійливі препарати.

Гормональні порушення потребують відповідної корекції.

Після перенесеного захворювання повністю відновити функцію передміхурової залози майже неможливо.