Безпліддя

Опубліковано в Хвороби чоловічих статевих органів

Безпліддя в шлюбі - важлива і досить складна сучасна медико-соціальна проблема. Соціальна значущість її значною мірою залежить від демографічної ситуації. В країнах зі швидким ростом населення їй приділяється менше уваги, аніж там, де є дефіцит приросту населення. Незалежно від демографічних та соціальних умов неможливість мати власну дитину для кожної людини є важким життєвим випробуванням. Безпліддя нерідко стає причиною дизгармонії в шлюбі та розпаду сімей.

За даними ВООЗ, за останні 2-3 десятиліття в усіх високорозвинених країнах світу поряд з низькою народжуваністю спостерігається збільшення числа безплідних шлюбів, які складають 12-18% всіх шлюбів. Причиною безплідного шлюбу в 40-50% випадків є патологія репродуктивної системи в одного з подружжя, рідше – в 5-10% - у обох.

Досі залишаються маловивченими та спірними питання етіології, патогенезу безпліддя, а також вибору найбільш ефективних схем лікування різних його форм. На їх вирішення спрямовано різнопланові дослідження в багатьох країнах світу.

Вважається, що в нормі 30% запліднень відбувається в перший місяць, близько 60-90% - протягом року та 10% - протягом 1.5 – 2 років після початку шлюбного життя. Відсутність запліднення при регулярному статевому житті із здоровою жінкою репродуктивного віку протягом 1.5 - 2 років без  застосування контрацептивних засобів є ознакою безпліддя у чоловіків. При наявності такої ознаки чоловік повинен пройти спеціальне обстеження.

Проблема безплідного шлюбу останнім часом набула особливої медичної та соціальної значущості. Це пояснюється низкою причин. Серед них виокремлюються два принципово важливих факти. По-перше, порушення фертильності як у чоловіків так і у жінок призводить до росту безплідних шлюбів та погіршенню демографічних показників.

Згідно з даними ВООЗ, близько 10% шлюбних пар нездатні до запліднення. По-друге, в останні роки спостерігається зростання антенатальної патології. Якщо в 30-ті роки вродженні захворювання складали 0.1 - 0.05%, то останнім часом вони досягли 4 - 5%. Імовірно, внутріутробна патологія пов`язана як із зовнішнім впливом (променева енергія, хімічні речовини), так і з почастішавшим виникненням патосперміі та патологічного овогенезу внаслідок хронічних запальних захворювань статевих органів. Аналіз показує, що в 45% випадків причиною бездітного шлюбу є безпліддя у чоловіків.

Роботи останніх років зробили значний внесок в діагностику, лікування та профілактику інфертильності у чоловіків. Вони вміщують нові цінні дані з клінічних, діагностичних, гормональних, генетичних, імунологічних аспектів безпліддя у чоловіків.

Більшість дослідників головними причинами безпліддя вважають такі:

1. Відсутність статевих клітин - гамет, недостатня їх кількість (концентрація) або їх функціональна неповноцінність.

2. Утворення нежиттєздатних або неповноцінних статевих клітин.

3. Виникнення перепон в статевих шляхах, які ускладнюють або повністю порушують нормальний пасаж статевих клітин.

4. Порушення імплантації заплідненої яйцевої клітини.

5. Загальні фактори, що знижують функціональну повноцінність статевої клітини (імунний конфлікт, ензимологічні відхилення, дефіцит або надлишок простагландинів, інфекційні агенти, інтоксикації від лікувальних засобів, виробничо-побутові фізичні та хімічні фактори тощо).

Народження дітей та подружність тісно взаємопов`язані. Вступ в шлюбні відносини має на меті реалізації перш за все дітородної функції для продовження виду. Неможливість народження дитини в сім`ї вважається як один з найгірших моментів для подружжя та найближчих родичів. Як правило, безпліддя є причиною важких душевних переживань подружжя та важким випробуванням для подружнього союзу.

Соціальне значення венеричних хвороб визначається їх поширеністю, тяжкістю наслідків для здоров`я хворих, небезпекою для суспільства, впливом на потомство.

Венеричні хвороби - одна з серйозних соціальних та психологічних проблем сучасності. Основна причина їх поширення – позашлюбні статеві зв`язки, які обумовлені як соціальними причинами, так і причинами морально-етичного характеру.

Завдяки покращенню методів діагностики захворювань, що виникають під час статевого контакту, виявлені наслідки, що мають не лише медичне, але й соціальне значення.

Вплив хвороб, що передаються статевим шляхом, на народжуваність, здоров`я вагітних, плоду, новонароджених, дітей раннього віку стали зрозумілими лише недавно. Економічні та соціальні збитки від них великі - витрати на медичну допомогу, страждання людей, що викликані ускладненнями цих хвороб. Особливо небезпечні запальні захворювання сечостатевої системи.

Значення хвороб, що передаються статевим шляхом, у виникненні безпліддя у чоловіків.

Останнім часом зросла питома вага хронічних запальних захворювань чоловічих статевих органів, в зв`язку з чим з`явились дослідження про їх вплив на генеративну функцію. Зокрема, при простатиті розвивається олігозооспермія і тератозооспермія. Подібні зміни описано при хронічних запальних процесах інших статевих залоз - придатка яєчка, сім`яних міхурців.

Запальні процеси, що обумовлені специфічним інфікуванням, в структурі хвороб чоловічих статевих органів складають від 2.5 до 10%. До специфічних запальних процесів відносяться серед інших гонорея і трихомоноз. Трихомонадний уретрит у 35-40% хворих ускладнюється простатитом. Деякі дослідники спостерігали хронічний простатит гонорейної етіології у 15-19.8% хворих. Це стосується стертих форм хронічної гонореї.

Безпосередньою причиною хвороб чоловічих статевих органів є інфекційні агенти. В еякуляті патогенна флора виявляється в 75% спостережень. Найбільш важливим діагностичним тестом запального процесу є визначення інфекційного збудника, його виду, патогенності, концентрації та чутливості до ліків. З цією метою проводять бактеріальний висів сечі, секрету передміхурової залози, вмісту сім`яних міхурців. Ці дані в поєднанні з клінічними ознаками допомагають встановити головне інфекційне вогнище та обрати найбільш раціональний шлях антибактеріальної терапії.

Внаслідок тривалого запального процесу в сім`яному пагорбку, задньому відділі сечовипускного каналу, передміхуровій залозі, сім`яних міхурцях, сім`явиносній протоці, придатку яєчка та яєчку виникають зміни з переважанням обструктивних явищ (набряк, грануляції, спайки, рубці). Перші клінічні ознаки порушення фертильності - зменшення кількості сперматозоонів (олігозооспермія) з порушенням чи без порушення основних показників спермограми (рухомість, здатність до виживання, тератоїдні форми сперматозоонів). В подальшому олігозооспермія наростає і може виникати абсолютна азооспермія, тобто обтураційне безпліддя. Хворі з абсолютною обтураційною формою інфертильності складають приблизно 5-10% всіх хворих з екскреторним безпліддям. У інших переважає токсичний компонент, який проявляється по-різному. В одних випадках відмічаються порушення рухомої функції сперматозоонів, в других - змінюється переважно їх морфологія, в третіх - порушується сперматогенез, в четвертих - порушуються всі основні показники спермограми.

Запальні захворювання чоловічих статевих органів та їх наслідки  в порівнянні з іншими факторами мають провідне значення в ґенезі безпліддя у чоловіків. Механізм виникнення патологічних змін репродуктивної функції є складним і остаточно не з`ясованим. За даними літератури патоспермія при хронічних запальних захворюваннях чоловічих статевих органів визначається у 33.5-82% хворих.

За загальним визнанням, запальні захворювання статевих органів, які найчастіше призводять до безпліддя у чоловіків (простатит, везикуліт, фунікуліт, епідидиміт, орхіт, орхоепідидиміт, задній уретрит, колікуліт, куперит), обумовлені укоріненням інфекційних агентів.

В літературі число робіт, присвячених вивченню впливу різних видів інфекції на плідну здатність еякуляту, є незначним. Це пов`язано з одного боку з деякою недооцінкою можливого впливу мікроорганізмів на життєздатність сперматозоонів, а з іншого - із значними труднощами виділення їх з організму людини. Остання обставина обумовлена зміною морфологічних та фізичних властивостей мікроорганізмів внаслідок адаптації їх до існування в статевих шляхах людини як специфічного середовища.

Хоча гостра інфекція чоловічих статевих органів вважається загальновизнаною причиною безпліддя у чоловіків, вплив на репродуктивну функцію хронічної, особливо латентної, інфекції вивчено вивчено недостатньо.

Інфекція чоловічих та жіночих статевих органів може бути причиною багатьох патологічних станів, які впливають на репродуктивну функцію чоловіка. Ці патологічні стани можуть викликати: 1) безпліддя, пов`язане з порушенням сперматогенезу при запаленні яєчок; 2) Закупорку сім`явиносних шляхів за рахунок утворення рубцевої тканини внаслідок захворювань, викликаних найрізноманітнішими інфекційними агентами; 3) зміни еякуляту (олігозооспермія, зміни рН, в`язкості, часу розрідження, рухомості, морфології сперматозоонів тощо), обумовлені впливом деяких мікроорганізмів.