Гонорея

Опубліковано в Хвороби, що передаються статевим шляхом

Гонорея - інфекційне захворювання, збудником якого є гонокок.  Гонорея передається  від хворого або носія здоровій людині  переважно  статевим  шляхом . Гонококове запалення, як правило, локалізується в сечостатевих органах.  У жінок часто в сечостатевих органах  одночасно або послідовно виникає кілька вогнищ запалення. Запалення  слизових  оболонок сечостатевих органів  супроводжується гнійними або слизово-гнійними виділеннями  з  уретри  у чоловіків, з  уретри та шийки матки у жінок та суб'єктивними розладами. Захворювання відоме зі стародавніх часів. Перші відомості про недугу доходять до нас із ІІ сторіччя до нашої ери, коли античний доктор Гален увів термін „гонорея”, що в перекладі означає „сім’явилиття”. Кілька тисячоліть люди страждали на цю хворобу, точно не знаючи, що є її причиною. І тільки 1879 року відомий дослідник Альберт Нейсер відкрив бактерію, що викликає гонорею. Збудником гонореї (триперу) є мікроб гонокок - Neisseria gonorrhoeae. Його життєздатність поза людським організмом невелика, на повітрі він гине через декілька хвилин. Однак у вологому середовищі (мочалка, рушник) мікроб може існувати близько доби. Швидко гине в кислому середовищі, при висиханні, від впливу навіть слабких розчинів антисептиків. У Біблії  згадується про  "нечисті  витікання"  із сечовипускного каналу у чоловіків та вказується на заразність цих виділень. Про захворювання статевих  органів  у чоловіків та жінок з виділеннями згадував Гіпократ. В індійських книгах IV віку до н.е.  описано   різних гонореєподібних захворювань. Нині  гонорея  є однією з найбільш поширених інфекцій взагалі і  найчастішим  з венеричних захворювань.  За деякими даними щорічне число захворілих на гонорею в світі оцінюється в 62 млн чоловік.

 

Як уже вказувалось, гонорею викликає Neisseria gonorrhoeae. Зазвичай, вона характеризується гнійними виділеннями із статевих органів, уретритом і дизурією. Інфекція також може існувати безсимптомно, особливо у жінок. Найбільш вірогідно, що передають хворобу безсимптомні носії, ніж люди з вираженим захворюванням. Також часто залишаються безсимптомними аноректальні і глоточні інфекції, які не розповсюджені у жінок і чоловіків, що мають статеві контакти з чоловіками, але є потенціальним джерелом небезпеки їх передачі. У світі щорічно заражаються гонореєю 62 мільони чоловік. Ускладненнями захворювання є простатит, епідиміт у чоловіків і захворювання тазових органів (ЗТО) у жінок з подальшим ризиком безпліддя і позаматковою вагітністю. Приблизно в 1% випадків гонокок становиться інвазивним і розвивається бактеріємія, що призводить до генералізованої гонорейної інфекції, для якої характерною є висипка на шкірі і асиметричний септичний поліартрит. Найбільш розповсюдженим проявом гонореї новонароджених є гнійна кон’юнктивальна інфекція (гонорейна ophtalmia neonatorum), що представляє собою критичний медичний стан, оскільки він може настати досить швидко.

Neisseria gonorrhoeae є грамнегативним диплококком. Щоб розрізнити гонококи від інших видів роду Neisseria і для серозгуртування штамів гонокока існують певні серологічні реакції. Гонококовий ліпосахарид (LPS) складається з розгалужених ланцюгів олігосахаридів, антигенний різновид який складає основу розбіжностей між штамами.

Життєвий цикл бактерії був вивчений з використанням різноманітних систем клітинної культури. Ці дослідження показали, що бактерія знаходиться не тільки в клітинах епітелію, а також проникає і проходить крізь епітеліальній прошарок і виходить в субепітеліальний простір, де фактично проявляються ознаки захворювання.

Соціальна значущість  гонорейної  інфекції  пов'язана  з несприятливим впливом  цієї  хвороби  на  демографічні показники, оскільки  вона помітно підвищує поширеність безпліддя.

Шляхи зараження

Гонореєю зазвичай заражаються під час статевих контактів із хворою людиною. Джерелом зараження є люди, що страждають на гострий або хронічний процес, гонококоносії, тобто особи,  що або взагалі не помічають у себе захворювання,  або не вважають симптоми, що в них є, ознакою венеричної хвороби.

Від матері до дитини. Під час проходження дитини через родові шляхи хворої на гонорею матері (гонокок потрапляє в очі або в піхву дівчаток).

Побутовим шляхом гонорея передається рідко (менше 1%) через білизну, мочалки та інші предмети, якими користувалася хвора людина і в яких гонококи нетривалий  час  зберігають  життєздатність в патологічних субстратах /гній, слиз/ в зовнішньому середовищі. В несприятливих житлових умовах, коли діти сплять разом з хворими батьками та користуються спільними предметами туалету /губки,  рушники тощо/ та білизною, випадки непрямого зараження гонореєю відносно часті..

Розвиток захворювання

Інкубаційний період (час від моменту інфікування до появи ознак хвороби) може бути від 23 днів до 23 тижнів.

Симптоми в чоловіків

Ознаки гонореї різноманітні. Спочатку з’являється сверблячка і різь у ділянці уретри. Далі з’являються слизові, а потім гнійні виділення із зовнішнього отвору уретри.

У перші дні розвитку гонореї дуже важливо звернутися до лікаря, тому що своєчасне лікування допоможе швидкому одужанню. Якщо вчасно не звернутися до лікаря, біль і різь під час сечовипускання підсилюються і виділення стають значними. Якщо хворий не лікується, хвороба розвивається, з’являється біль наприкінці сечовипускання, іноді виділяється трохи крові. При враженні придатків яєчка підвищується температура тіла, виникає гострий біль у ділянці мошонки.

Наслідки: двобічне ураження придатків яєчка може призвести до безпліддя.

Симптоми в жінок

Гонорея може розвиватися не так, як у чоловіків (у 70% випадків на початкових стадіях безсимптомно): легкий біль, трохи виділень жовтувато-зеленого кольору. Жінка може цього не помітити, якщо вона не дуже ретельно дотримується особистої гігієни. Проте процес прогресує, вражається матка, можливе запалення прямої кишки. У хворих із гонококовою інфекцією може настати вагітність. Проте наявна вагітність не перешкоджає зараженню. В таких випадках є подвійний ризик для матері, плода і новонародженого. Зростає небезпека ускладнень вагітності, пологів та післяпологового періоду. Гонококова інфекція у вагітних часто перебігає асимптомно, спостерігають багатовогнищевість уражень. Можливі ускладнення у матері: хоріоамніоніт, ендометрит, затримка післяпологової інволюції матки; у плода: недоношеність, внутрішньоутробний сепсис, офтальмія, смерть.

Штучне переривання вагітності на тлі гонококової інфекції небезпечне з огляду на можливе інфікування матки, яєчників, труб та розвиток інших ускладнень. Встановити гонококову інфекцію без лабораторного підтвердження не можна. Дані анамнезу (статевий контакт, певний інкубаційний період), клінічна картина лише повинні спонукати до пошуків збудника.

Для лабораторних досліджень беруть виділення із сечівника, парауретральних проток, бартолінових залоз, каналу шийки матки, стінок піхви, секрет простати, сім’яних міхурців, залоз сечовипускального каналу, промивні води прямої кишки, за показаннями — виділення із кон’юнктивального мішка, інших слизових оболонок, синовіальну рідину суглобів. У практичній роботі найчастіше використовують бактеріоскопічні та бактеріологічні методи, а якщо є технічні можливості — імунофлуоресцентні, імунохімічні та інші методи. Бактеріоскопію здійснюють на загальних підставах із обов’язковим забарвленням мазків за Грамом. Для підтвердження діагнозу використовують посів виділень на середовище Тайєра — Мартіна. У виділеннях із сечівника, шийки матки, піхви і матеріалі, отриманому в результаті посіву, збудника також вдається виявити за допомогою гібридизаційного аналізу ДНК. Водночас цей метод дає змогу ідентифікувати Chlamydia trachomatis. При гонококовому сепсисі збудника можна виявити також у крові, синовіальній рідині (при гнійному артриті), змивах із зіва, прямої кишки, у виділеннях із пустул.

Прогноз гонококової інфекції під час вагітності

Хронічна гонококова інфекція може загострюватися одразу після пологів. При цьому високий ризик гонококового сепсису. У жінок, що заразилися в останні 20 тижнів вагітності або після пологів, високий ризик гонококового артриту. При гострій гонореї підвищений ризик передчасного відходження навколоплідних вод, самовільного аборту і передчасних пологів. Плід заражується внутрішньоутробно або під час пологів. Внутрішньоутробна інфекція виявляється гонококовим сепсисом у новонародженого. Інфікування під час пологів може призводити до гонококового кон’юнктивіту, зовнішнього отиту і вульвовагініту.

Наслідки: запалення придатків матки, яєчників і маткових труб може призвести до безпліддя.

Гонорея – захворювання виліковне. Успіх лікування залежить від точного діагнозу, який може встановити лише лікар.

Треба уникати самолікування, воно значно затримує процес одужання. Лікування гонореї під наглядом лікаря веде до повного одужання.

Досить важливо одночасно лікувати обох партнерів, щоб уникнути надалі рецидивів.

Одним з найбільш ефективних засобів профілактики захворювання є презервативи.