Токсикодермія

Опубліковано в Хвороби шкіри

Токсикодермії (токсидермії) – хвороби шкіри, які розвинулись внаслідок дії різних речовин, що потрапили в організм через рот, дихальні шляхи, підшкірно, внутрішньом’язово, внутрішньовенно, через шкіру і слизові оболонки, якщо це стосується ліків, хімічних речовин.

Етіологія. Досить частою причиною токсикодермій є ліки (антибіотики, сульфаніламіди, анальгін, амідопірин, бутадіон, похідні барбітурової кислоти, вітаміни В1, В6, В12, навіть антигістамінові і кортикостероїдні препарати). Харчові токсикодермії трапляються рідше і можуть бути спричинені самим харчовим продуктом (харчові алергени) або речовинами, які утворились при тривалому зберіганні, псуванні, а також різними домішками (консерванти, барвники). Можливий розвиток токсикодермій внаслідок дії зубних металевих протезів і при металоостеосинтезі.

Патогенез. Основний механізм розвитку токсикодермій алергійний, рідко токсичний. Алергійне ураження шкіри реалізується через імунологічні механізми (В- і Т-імунітет), причому розвиваються різні типи алергійних реакцій. Медикаментозна алергія виникає внаслідок потрапляння в організм мінімальної кількості ліків, її прояви не відповідають фармакологічній дії ліків. Можливий розвиток перехресних реакцій. Підвищена чутливість до антибіотиків, сульфаніламідів, похідних піразолону зберігається до 10-12 років і більше. В окремих випадках маємо справу із ідіосинкразією (природженою непереносимістю деяких речовин), яка є одним із проявів атопії.

Клініка. Прояви токсикодермій різноманітні, на шкірі можуть з’являтися будь-які елементи висипки, крім горбиків і гум. За невеликими винятками симптоматика токсикодермій неспецифічна. Одна і та сама речовина може спричинити у однієї людини різні клінічні прояви. Однакова клінічна картина може розвинутись під впливом різних хімічних речовин. Частіше трапляється мономорфна висипка, рідше – поліморфна (плямисто-папульозна, плямисто-везикульозна, везикуло-бульозна та інші). Висипка на шкірі може поєднуватись із ураженням слизових оболонок, порушенням загального стану з підвищенням температури тіла.

Плямисті токсикодермії – еритематозні, геморагічні (пурпура), крапкові, розеольозні, кільцеподібні. Розміщуються ізольовано, можуть зливатись, утворюючи еритеми значних розмірів, аж до розвитку еритродермій. Згодом на поверхні плям з’являється лущення і вони можуть нагадувати рожевий лишай, при локалізації на долонях і підошвах епідерміс згодом відшаровується пластинами, іноді у вигляді рукавичок. Своєрідною формою плямистої токсикодермії є еритема 9-го дня Міліана, яка розвивається на 5-20-й день після початку вживання ліків, характеризується появою еритематозних плям значних розмірів аж до утворення дифузних еритем, які супроводжуються підвищенням температури тіла, навіть з менінгеальними явищами, артралгіями, головним болем. Перебіг у більшості випадків сприятливий.

Токсична меланодермія розвивається внаслідок впливу ліків (ацетилсаліцилова кислота, кальциферол, пеніцилін, метацикліну гідрохлорид, сульфаніламіди, фенацетин, левамізол, метотрексат, гормональні контрацептиви та інші), вдихання продуктів згоряння нафти, кам’яного вугілля. Ураження починається  із появи слабкої еритеми переважно на обличчі, шиї, розгинальних поверхнях верхніх кінцівок, рідше – на тулубі, гомілках. На поверхні невеличке висівкоподібне лущення. Згодом на тлі еритеми виникає сітчаста пігментація і фолікулярний кератоз на шкірі переважно верхніх кінцівок. Можливий розвиток телеангіектазій, атрофії, а також загальних явищ (головний біль, слабкість, втрата апетиту, схуднення).

Папульозні токсикодермії – дисеміновані гострозапальні напівкулясті міліарні, лентикулярні папули. Фенотіазини, стрептоміцин, тетрациклін, вітамін В1, препарати йоду, золота, антидіабетичні сульфопрепарати можуть спричинити висипку плоских, полігональних папул, які нагадують червоний плоский лишай, навіть кільцеподібний. Папули можуть зливатись у бляшки.

Вузлуваті токсикодермії – утворення болючих гострозапальних вузлів, що злегка підвищуються над рівнем шкіри із нечіткими обрисами. Причиною можуть бути сульфаніламіди, препарати йоду, брому, вакцини, похідні піразолону і саліцилової кислоти (протизапальні, анальгетики), грізеофульвін, циклофосфан, метотрексат.

Везикульозні токсикодермії – дисеміновані везикули із еритематозною облямівкою. Можливий розвиток везикул тільки на долонях і підошвах у вигляді дизгідрозу. Рідко розвивається універсальна набрякова еритема з везикуляцією, мокненням, набряком обличчя, кінцівок, утворенням імпетигінозних кірочок і згодом пластинчастим лущенням.

Пустульозні токсикодермії пов’язані із впливом йоду, брому, хлору, фтору, які виділяються із шкірним салом і тому висипань найбільше на обличчі, грудях, верхній частині спини. Вони складаються із пустул та вугрів у вигляді гострозапальних напівкулястих папул із пустулою на верхівці. Вугрі від йоду менших розмірів і їх завжди більше. Причиною вугреподібної висипки можуть бути вітаміни В6, В12, ізоніазид, фенобарбітал, літій, азатіоприн.

Бульозні токсикодермії – це або дисеміновані бульозні елементи із еритематозною облямівкою (пемфігоїдна токсикодермія), або локалізовані (фіксована бульозна токсикодермія). Можуть також проявлятись у вигляді багатоформної ексудативної еритеми чи еритродермії. Йодисті бульозні токсидермії локалізуються переважно в складках, на шиї, обличчі. Можуть бути великі бульозні елементи із ексцентричним ростом і схильністю до нагноєння, розвитку вегетацій на місці ерозій, що нагадують вегетуючий пемфігус, висипання може локалізуватись і на слизових оболонках.

Токсикодермії, що нагадують багатоформну ексудативну еритему, можуть бути спричинені отруєнням бензином, чадним газом, впливом ліків, у тому числі антигістамінових препаратів.

Токсикодермії типу алергічного васкуліту можуть спричинити антибіотики, сульфаніламіди, амідопірин, барбітурати, антикоагулянти, вітамін В6, бутадіон, ацетилсаліцилова кислота, препарати йоду.

Нікотинова кислота при тривалому вживанні може бути причиною змін шкіри, що нагадують чорний акантоз, галогени – туберозну бромодерму чи йододерму (горбасті бляшки синюшного-червоного кольору, вкриті гнійними кірочками, під якими розвиваються папіломатозні розростання).

Перебіг токсикодермій гострий, однак в окремих випадках може тривати впродовж тижнів, місяців. Токсикодермії можуть супроводжуватись загальними явищами (підвищення температури тіла, нездужання, головний біль), прискоренням ШОЕ, лейкоцитозом, еозинофілією, анемією, тромбоцитопенією, агранулоцитозом, поєднуватись із алергічними чи токсичними вісцеропатіями (міокардит, гепатит, нефрит тощо).

Патогістологічні зміни в шкірі нехарактерні.

Диференціюють токсикодермії із сифілітичною розеолою (не спричиняє суб’єктивних відчуттів, не лущиться, не зливається, не підвищується над рівнем шкіри, анамнез, позитивні серореакції), рожевим лишаєм, псоріазом, псоріазоподібними сифілідами, червоним плоским лишаєм, вугровою хворобою, багатоформною ексудативною еритемою, герпетиформним дерматитом Дюрінга тощо.

Лікування призначається лікарем. По можливості усунути етіологічний чинник. У випадках дисемінованої висипки показана загальна терапія (тіосульфат натрію, хлорид чи глюконат кальцію внутрішньовенно, антигістамінові препарати, аскорбінова кислота, аскорутин, ентеросорбенти, сечогінні, послаблюючі препарати, в тяжких випадках – кортикостероїди). Зовнішньо - індиферентні збовтувані суміші, аерозолі із кортикостероїдами (оксициклозоль, оксикорт, полькортолон та інші), кортикостероїдні мазі. Із їжі виключають харчові алергени.

Профілактика полягає в усуненні контактів із речовинами, які підозрюються як етіологічні чинники.

Найтяжчою формою токсикодермії є синдром Лайєлла, або токсичний епідермальний некроліз.