Вугрова хвороба

Опубліковано в Хвороби шкіри

Вугрова хвороба – хронічне запальне захворювання сальних залоз, що виникає в результаті їхньої закупорки і гіперпродукції шкірного сала.

У 60-85 % молодих людей у віці від 12 до 25 років і 11 % обличчя у віці старше 25 років спостерігаються вугри (чи акне – acne) у тій чи іншій формі. Більш ніж в одній третині випадків це захворювання вимагає тривалого лікування у фахівця.

Термін „вугрова хвороба” з’явився у фахівців не дуже давно. Він указує на те, що поява вугрів – це не тільки виникнення визначених елементів, але і зміна стану всього організму. Вугрова висипка – явище, характерне не тільки для підліткового віку. Вугри можуть з’являтися й у дорослих – як правило, на тлі ендокринних захворювань, при яких виникає стан себореї. Тому, якщо вугри спостерігаються в дорослого пацієнта, його необхідно обстежувати для виключення ендокринної патології. Нерідко сама клінічна картина вугрової висипки може підказати наявність супутнього захворювання. Так, наприклад, розташування вугрів у жінок навколо рота і на підборідді нерідко вказує на патологію яєчників. У випадках резистентної до терапії вугрової хвороби в дорослих жінок варто виключити також пухлину наднирників. Головною причиною появи вугрів у підлітковому віці є підвищення концентрації в крові чоловічих статевих гормонів андрогенів, під впливом яких сальні залози починають виробляти більше шкірного сала. Особливо великі і розгалужені сальні залози знаходяться на обличчі й у верхній частині спини, де найчастіше і з’являються вугри.

У самому по собі підвищенні секреції шкірного сала, може й не було б великого лиха, але під дією андрогенів у сальній залозі відбуваються й інші зміни. Сальна залоза збільшується в розмірах, що призводить до появи негарних розширених пір на обличчі, а в устя її протоки потовщується куля рогових лусочок, що злущуються швидше, ніж звичайно. Незабаром лусочки забивають протоки і засмічують його. Не знаходячи виходу, шкірне сало розтягує порожнину сальної залози, у якій його поступово накопичується все більше і більше. У закупорених сальних залозах починає розмножуватися Propionobacterium acne. Ця бактерія – нормальний представник мікрофлори сальних залоз, але коли вона розмножується занадто сильно, імунна система шкіри починає з нею боротьбу, що проявляється запаленням. Бактерія Propionobacterium acne харчується гліцерином шкірного сала і це приводить до збільшення кількості вільних жирних кислот. Ці жирні кислоти у свою чергу порушують процес утворення рогових лусочок в устя сальної залози, і роблять прояви акне ще більш вираженими. Загострювати перебіг вугрової хвороби можуть деякі  харчові продукти /жирне м`ясо, горіхи, арахіс, шоколад, морепродукти/.

Вугрова хвороба — це патологія, яка дуже часто зустрічається в дерматологічній практиці: 60—80% осіб у віці від 12 до 24 років страждають акне в тій чи іншій формі, в однієї третини вугрова хвороба вимагає лікування. У більшості випадків висипання мимовільно регресують до 20 років, але іноді захворювання може продовжуватися довгостроково: приблизно у 5% жінок і у 3% чоловіків у віці 40—49 років спостерігаються клінічні прояви вугрової хвороби, а іноді наявність акне відмічається аж до 60 років. Це вугри, що існують до дорослого віку чи вперше з'явилися в старшому віці (асnе tarda). У випадках вугрової хвороби в дорослих жінок, в останніх нерідко виявляються різні гінекологічні захворювання, порушення менструального циклу, дисгормональні явища і, як наслідок, поява резистентності до традиційної терапії. Клінічні прояви та наслідки вугрової хвороби, особливо в соціально-активному віці, несприятливо впливають на психіку пацієнтів.

Сучасні засоби лікування даного захворювання включають системну та зовнішню терапію. Остання є основою практично всіх методів лікування. При неефективності традиційних методів лікування у жінок менопаузального віку показаний комплексний підхід в лікуванні, включаючи препарати замісної гормональної терапії. Що стосується косметологічного догляду за проблемною шкірою, то дотепер порушується його поетапність у косметологічних кабінетах.

Таким чином, проблема терапії вугрової хвороби і правильність косметологічного догляду за проблемною шкірою дуже актуальні і на цей час.

Лікування вугрової хвороби призначається лікарем.

Сальні залози по своїй будові відносяться до альвеолярних залоз, а стосовно волосся, їх поділяють на вільні та зв'язані з волоссям. Величина сальних залоз, їхня кількість на різних місцях шкіри, відношення до волосся і глибина залягання в шкірі неоднакові. Найбільш великі залози відзначаються в осіб від 17 до 25 років. Кількість сальних залоз на 1 см2 на різних ділянках шкіри варіює від 4 до 380. До 15-16 років саловиділення значно підсилюється і до 18—25 років стає максимальним.

У дорослої людини більше всього сальних залоз на шкірі обличчя (на підборідді і кінчику носа). Вільні сальні залози розташовуються в ділянці носа, чола, щік, навколо червоної облямівки губ, а в жінок — і в ділянці підборіддя. Вивідна протока цих залоз широким отвором відкривається на поверхню шкіри. Секреторні частки цих залоз розташовуються в нижній половині дерми. Середні сальні залози розташовуються в середній третині, а дрібні — у верхній третині дерми.

Загальна вивідна протока великої сальної залози з моменту росту бороди і вусів стає і фолікулом для довгого волосся цієї ділянки шкіри.

Новостворені в зародковому шарі секреторної частки сальної залози клітини відтискують розташовані над ними секреторні клітини, а вони, просуваючись до вивідної протоки, перетерплюють цілий ряд біохімічних змін і перетворюються в секрет залози. Вміст усієї клітини стає однорідним, безструктурним і виділяється у вигляді секрету Кількість секрету залежить від величини і кількості сальних залоз, а по-друге — від товщини епідермісу і, отже, від інтенсивності процесів зроговіння. Секрет, виділяючись із сальних залоз на поверхню шкіри, змішується з роговим жиром і потім, утворює суцільну плівку сально-потової емульсії товщиною 7—10 мк. Ця плівка значною мірою визначає захисні властивості шкіри.

На спині, грудях, обличчі мається безліч дрібних залоз у зародковому стані, і тільки при себореї з усіх цих зачатків розвиваються сальні залози, що просвічують через епідерміс у вигляді білуватих крапок, вузликів (білі вугри).

Сприяє збільшенню розмірів залози і гіперпродукції шкірного сала високий рівень тестостерону в крові, а під впливом фолікуліна розвивається атрофія сальних залоз.

Асnе vulgaris — захворювання сально-волосяного фолікула, що характеризується формуванням відкритих і закритих комедонів, вузлів та кіст.

Акне — найпоширеніше шкірне захворювання підліткового і молодого віку. Частота вугрової хвороби у підлітків від 80—90% і більше, а у віці старше за 25 років — близько 11%. У деяких жінок акне з'являються у віці 20—30 років. Перевага ступеня тяжкості у чоловіків в порівнянні з жінками з віком зростає.

Хоча, звісно, акне зникають самостійно, це захворювання може тривати до 30-літнього віку і старше. У деяких випадках, наприклад при ендокринних дисфункціях у жінок, асnе vulgaris спостерігаються і після 30-40 років.

Впливає на перебіг акне ціла низка факторів, таких як запалення, гормональні, генетичні фактори і фактори навколишнього середовища. Акне не виявляються до пубертатного періоду, коли сальні залози збільшуються, зростає продукція шкірного сала в поєднанні з гіперкератинізацією сально-волосяних фолікулів. Це, у свою чергу, призводить до формування фолікулярної пробки, без якої акне не розвиваються, незалежно від кількості сала, що продукується. Хоча частота акне однакова для обох статей, у чоловіків їхній перебіг часто більш тяжкий. Акне легкого перебігу зазвичай універсальні у підлітків. Перебіг акне поліпшується влітку і погіршуються взимку.

В даний час досить чітко визначені основні ланки патогенезу аcnе vulgaris. До них відносять: 1) збільшення продукції шкірного сала; 2) патологічну десквамацію епітелію себаційних фолікулів (пілосебаційні комплекси, що складаються з фолікулів пухнастого волосся і великих сальних залоз); 3) розмноження Ргоріоnbасtеrіа acnes; 4) запалення. Крім того, необхідно враховувати вплив андрогенів на секреторну активність сальних залоз. Може розвитися 2 процеси: перший призводить до утворення незапальних акне, другий — до запальних. Більшість пацієнтів уражені і тими і іншими різновидами акне одночасно.

Незапальний тип ураження — це відкриті комедони (з чорною голівкою) і закриті комедони (з білою голівкою).

При легких акне переважають розкидані комедони чи папули з декількома пустулами. При помірних акне переважають папули і пустули, а вузлувато-кістозні ураження є звичайними при тяжких акне.

Без терапевтичного втручання дрібні папули і пустули, з легким лущенням регресують зазвичай через 1—2 тижні.

Однак запальні ураження, особливо великі папули, пустули та кісти, що травмовані, часто виліковуються з пігментацією, і залишкове рубцювання може не формуватися. Післязапальна гіпо- чи гіперпігментація через 6—12 місяців зникає. Залишкова еритема з фіолетовим відтінком часто тримається місяці після очищення від висипань. Звичайні рубці частіше розташовані на щоках. Келоїдні рубці залишаються зазвичай частіше на плечах та середній частині грудей. Усі рубці, за винятком атрофічних та келоїдних, мають схильність згодом до поліпшення. Більшість хворих на акне мають посилену секрецію шкірного сала, що виявляється клінічно як масляна шкіра, хоча іноді це може бути суха шкіра чи "комбінована" шкіра (деякі частини обличчя сухі, а інші — сальні). У більшості хворих сальність більше в середній частині обличчя. Обличчя з множинними кистозними ураженнями і відкритими комедонами часто мають особливий неприємний сальний запах, що може приводити до соціальної ізоляції.

Асnе conglobata — тяжка форма акне, що займає обличчя, верхню частину тулуба, плечі і характеризується глибокими вузлувато-кістозними ураженнями, що рубцюються.

 Лікування акне

Роль дієти при акне спірна. Та все ж таки найчастіше виключають з харчування шоколад, коли-напої, молоко та молочні продукти, йодиди. Жінки повинні виключити косметику, що містить олії.

Хворим варто пам'ятати, що тільки через 6—8 тижнів лікування можна помітити поліпшення, а на спині, грудях, плечах процес регресує повільніше, ніж на обличчі.

Зовнішня терапія є основою практично всіх методів лікування вугрів. Дія сучасних зовнішніх препаратів базується на їхньому впливі практично на всі патогенетичні механізми, що лежать в основі вугрової хвороби: гіперпродукцію шкірного сала, фолікулярний гіперкератоз, збільшення числа Р. acnes та запалення. Однак більшість препаратів слабко впливає на підвищену продукцію шкірного сала. Сучасні зовнішні засоби наносяться на всю шкіру обличчя, а не на окремі елементи. Їх можна комбінувати, але не слід наносити препарати одночасно. Зовнішня терапія вугрів повинна продовжуватися протягом декількох місяців або до спонтанного регресу акне. Після досягнення позитивного ефекту лікування варто продовжити, але наносити зовнішні засоби менш часто (так звана підтримуюча терапія).

Найбільш широко для зовнішньої терапії використовуються бензоїлпероксид, синтетичні ретиноїди, похідні азелаїнової кислоти та антибіотики.

Місцеве лікування

Місцеве лікування знаходиться на першому місці при легкому і середньому ступені тяжкості незапальних акне, легких поверхневих запальних акне без утворення рубців та як доповнення до системного. Поділяють місцеві засоби на: кератолітичні та антимікробні.

Комедони, маленькі пустули і розкидані папули краще лікувати десквамативними засобами, такими як 2—5% гель бензоїлпероксиду. Наносити на ніч після вмивання. Через кілька тижнів можна застосовувати 5—10% бензоїлпероксид двічі в день. До цього часу змазування 2 рази на добу призведе до запалення та післязапальної пігментації. Бензоїлпероксид не тільки усуває пробку в блокованому фолікулі, але й діє як антибіотик проти Р. асnе.

Третиноїн (Ретин-А) провокує реакцію шкіри на сонце, тому наносять його ввечері, а бензоїлпероксид — ранком. Ретин-А відрізняється від бензоїлпероксиду та топічних антибіотиків відсутністю дії на Р. асnеs.

Саліцилова кислота як спосіб для лікування акне застосовується в концентрації 0,5—10%. Її фармакологічна дія залежить від концентрації: глибокий кератолітичний ефект відзначається при концентраціях вище 5%, тому що саліцилова кислота у високих концентраціях некротизує шилоподібний шар епідермісу; поверхнева кератолітична дія спостерігається при концентраціях 1—4%, підкислююча дія" 0,1%. Тривале нанесення на шкіру саліцилової кислоти може викликати контактний дерматит.

Препарати сірки (2—8%) у даний час широко застосовуються, але встановлений їх комедогенний ефект.

Резорцин — теж кератолітична речовина, застосовується в концентрації до 3%.

Алантоїн — 0.5—2% сприяє розсмоктуванню пустул, має заспокійливу дію. Застосовують розчин, крем чи мазь, активність речовини підтримується тривалий час завдяки повільному звільненню алантоїну з комплексу з неоміцином, гексахлорофеном. З метою досягнення відлущення та комедолітичної дії в терапію включають зрошування рідким азотом та опромінення ультрафіолетовими променями. Комедони усувають комедоновим екстрактором.

Азелаїнова кислота — відзначений терапевтичний ефект при акне. Азелаїнова кислота є проміжним продуктом обміну ліпідів і не перетворюється в будь-які метаболіти з видимою токсичністю. Тому скінорен, що містить азелаінову кислоту, вважають самим безпечним препаратом при лікуванні вугрів. Азелаїновій кислоті притаманна виражена антибактеріальна, протизапальна та антипроліферативна дія.

Серед топічних антибіотиків найбільш популярні тетрациклін, еритроміцин та кліндаміцин. Їхня дія полягає в зменшенні числа Р. асnes на поверхні шкіри і у фолікулах. Антибіотики мають і протизапальний ефект, уповільнюючи лейкоцитарний хемотаксис і знижуючи вміст вільних жирних кислот у поверхневих жирах. Застосовують топічні антибіотики при легкій та середній тяжкості запальних акне. Зинерит — противугровий препарат для зовнішнього застосування, який містить антибіотик еритроміцин в комбінації з цинка ацетатом. Головними активними компонентами препарата Зинерит є 4% еритроміцин та 1,2% цинка ацетат дегідрат, які розчинені в лосьоні, що складається з пом'ягшуючої речовини диізопропілсебаката та етанола. Дані клінічних досліджень свідчать, що Зинерит високо ефективний при лікуванні всіх видів вугрів, незалежно від типу та ступеню ураження шкіри. Зинерит такий же ефективний, як ї пероральний тетрациклін. Раціонально поєднати антибіотики з третиноїном: антибіотики ранком і вдень, третиноїн — на ніч.

Замінники мила, що містять сурфактанти (іонні і неіонні) пропонуються завдяки тому, що вони менше висушують шкіру. У зв'язку з тим, що лікування акне починається з видалення надлишку жиру з поверхні шкіри, косметичні засоби і продукти догляду за шкірою повинні бути на водяній основі. При великій кількості комедонів необхідно зробити в лікувально-косметичному кабінеті "очищення" шкіри обличчя, що відкриває пори, дає вихід шкірному салу, що застоялося, поліпшує кровообіг. "Очищення" шкіри обличчя — комплексна процедура, що складається з парової ванни, парафінової аплікації, механічного очищення.

Механічне розкриття комедонів, пустул та кіст може допомогти хворому естетично, але мало впливає на перебіг акне. Висічення, розкриття та дренаж великих кістозних уражень може поліпшити косметичний стан. А при наявності рубців використовують дермабразію та/або ін'єкції колагену.

Системне лікування

Системне лікування акне необхідне, якщо топічна терапія дає низький терапевтичний ефект, при тяжких запальних акне і у хворих з високою чутливістю та алергійною реакцією на місцеві призначення. Поєднання антиоксидантної недостатності з дефіцитом цинку проявляється не тільки випадінням волосся та ламкістю нігтів, але і нерідко проявами вугрових висипок. Тому з системних препаратів раціонально при всіх формах вугрової хвороби призначати препарат ТРИВі-ПЛЮС. Цей препарат містить досить сильні антиоксиданти: бета каротин (провітамін А), аскорбінову кислоту (вітамін С). токоферол (вітамін Е), мідь, селен та достатню лікувальну дозу цинку (40 мг при добовій потребі дорослої людини 15 мг). Препарат призначають по 2 таблетці на добу.

Хворі з найбільш тяжкими запальними акне зазвичай мають потребу в системних антибіотиках.

Один із представників ретиноїдів — ізотретиноїн — роаккутан. Роаккутан знижує активність сальних залоз, зменшуючи утворення шкірного сала, зменшує розмір залоз. Роаккутан має протизапальну дію.

Гормональна терапія успішна у жінок з низькою ефективністю традиційної терапії. Проведені закордонними та українськими авторами дослідження дозволяють рекомендувати при неефективності традиційних методів лікування у жінок менопаузального віку комплексний підхід в терапії хвороб сальних залоз (неускладнена себорея, асnе tarda, розацеа, сухість шкіри), включаючи препарати замісної гормональної терапії, зокрема препарати ЗГТ із естрогенним профілем чи антиандрогенним. Напрацьовано успішний досвід застосування клімонорма, клімена та фемостона у даної категорії пацієнток. При виборі препаратів ЗГТ враховують особливості клінічного перебігу клімактеричного періоду, а також особливості гестагенного компонента, що міститься в цих комбінованих препаратах. Ефект від комплексного підходу в лікуванні хвороб сальних залоз з включенням замісної гормональної терапії, спостерігався через 3—5 місяців прийому препаратів ЗГТ і, що характерно, є тривалим, безрецидивним та безпечним. Даний метод лікування в дерматологічній практиці можливий тільки після консультації гінеколога-ендокринолога та ретельного дослідження гормонального фону пацієнтки. Замісна гормональна терапія повинна бути безперервною, тривалою, іноді довічною через наявність розладів, обумовлених природною менопаузою чи менопаузою, що настала внаслідок хірургічного втручання.

КОСМЕТИЧНИЙ ДОГЛЯД ЗА ШКІРОЮ ПРИ ВУЛЬГАРНИХ ВУГРАХ

Проведення процедури глибокого очищення обличчя:

1 етап: очищення шкіри

Для цієї мети найкраще підходить безмильне мило з кислим рН, що містить різноманітні антисептичні та протизапальні компоненти (наприклад, іхтіол, концентрований лимонний сік і т. і.). Категорично не підходять для проведення даного етапу будь-які варіанти косметичного молочка.

Очищення проводиться ретельно, впродовж 4—5 хвилин, легкими масажними рухами, приділяючи особливу увагу найбільш забрудненим ділянкам. На цьому етапі можливе застосування фриматора (брашинг, броссаж).

Етап тонізації пропускається, оскільки будь-який тонік у якомусь ступені скорочує пори, що небажано при підготовці шкіри до очищення.

2 етап: пілінг

Цей етап дозволяє витончити роговий шар, продовжити видалення поверхневих забруднень, неглибоких дрібних комедонів, а також полегшує доступ до більш глибоких шарів шкіри. Найбільш універсальний пілінг з альфа- та бета-гідроксильними кислотами, бажано рослинного походження. Можна використовувати пілінг-гоммаж у сполученні з фриматором.

Використання абразивного пілінга небажано через нерівномірне відлущення і травмування тканин. Використовувати такий пілінг для шкіри тіла рекомендується і при першій зустрічі з клієнтом, у якого груба шкіра з вираженим гіперкератозом.

3 етап: підготовка до глибокого очищення

Задача цього етапу - розширення пір і розм'якшення шкіри, що полегшує екстракцію комедонів. Традиційно для цієї мети застосовується розпарювання. В даний час існують речовини, що дозволяють обійтися без застосування вапоризатора.

Можливі два варіанти виконання цього етапу:

• Звичайний спосіб:

Протерти оброблювані ділянки ватяним тампоном, змоченим розігріваючим лосьоном на основі ізопропилового спирту. Цей лосьон поліпшує мікроциркуляцію, викликаючи розігрівання шкіри та гіперемію, дезінфікує, розкриває пори, знеболює і має ефект легкого пілінгу. Лосьон не змивається. Після цього наноситься пом'якшуючий розчин, що не містить спирту, на основі рослинних екстрактів арніки, ромашки і гамамеліса, що підсилює дію лосьону, при цьому розм'якшує, зволожує епідерміс. Розчин наноситься на шкіру масажними рухами протягом 2—3 хвилин до повного всмоктування. Після цього треба перейти до наступного етапу.

• Спосіб, придатний для чутливої тонкої шкіри, схильної до розширення капілярів:

Розігріваючий лосьон не використовується. Першим шаром наноситься пом'якшуючий розчин, другим — гель, що розкриває пори, на основі екстракту алое, календули чи прополісу. Потім протягом 4-5 хвилин виконують пластичний масаж, після чого можна приступати до очищення.

4 етап: глибоке очищення

Починати краще з екстракції комедонів за допомогою вакууму. Це дозволяє швидко обробити велику поверхню шкіри, мінімально травмуючи тканини. Далі вручну видаляють великі комедони. Бажано використовувати при цьому не марлеві серветки, а серветки з нетканих матеріалів, спеціально призначених для проведення очищення, які, по-перше, не залишають слідів на шкірі, а по-друге, краще захищають руки косметолога. Не рекомендується використовувати голку для розкриття закритих комедонів, тому що це часто призводить до утворення рубців і не виключає рецидивів. Зараз існують спеціальні засоби для розчинення "білих вугрів" консервативним шляхом.

На закінчення дренуються пустули (гнійнички). Недоспілі папули дренувати не рекомендується, тому що це веде до підвищеної травматизації тканин і до поширення запалення з наступним рубцюванням.

Через те, що в момент розкриття пустул можливий контакт із кровью, робити це треба в латексних рукавичках, щоб зберегти себе від інфекцій, які передаються через кров (головним чином, СНІД, гепатити і т. і.).

По закінченні очищення, шкіра обробляється лосьоном, що містить не менш 35—40% спирту і, бажано, які-небудь протизапальні добавки. На кожну розкриту пустулу наноситься лосьон. що підсушує та містить спирт, біосірку, оксид цинку та інші компоненти. Також використовують різні маски на основі каоліну та інших компонентів, що скорочують пори. Незважаючи на подібність складу, ці маски значно відрізняються за силою впливу. Маска наноситься непрозорим шаром на оброблені ділянки. Через 20 хвилин змивається губками з водою. Бажано мати кілька видів масок, щоб можна було впливати як на сухі, так і на жирні ділянки.

Закінчення очищення в залежності від бажаної мети може мати різні варіанти. Зазвичай, першим шаром наноситься антисептична лікувальна пудра з мінімальною кількістю тальку і високим вмістом протизапальних компонентів, таких, як лікоподіум та ін. Після нанесення пудри можна обробити окремі папули і пустули безконтактним апаратом Д'арсонваль. Функцію сонцезахисного фільтра в даному випадку виконує пудра. При завершенні наноситься нежирний зволожуючий крем з кислим рН, всмоктування якого досягається легкими масажними рухами.

Догляд за шкірою

Крім періодичного проведення глибокого очищення, шкіра хворих з вугровою висипкою вимагає постійного догляду

Як засіб для очищення при акне краще вибрати безмильне мило з кислим рН і різними протизапальними добавками, такими, як іхтіол, календула, лимонний сік та ін. Категорично не підходять будь-які сорти твердого мила, тому що вони мають лужну реакцію і сприяють розвитку сапрофітної флори, у тому числі і Propionbakterium acnes, Pitirosporum ovale, що грають визначальну роль у патогенезі акне; а також будь-які види косметичного молочка, тому що молочко недостатньо очищує шкіру від мертвих клітин, що неприпустимо при жирній та комбінованій шкірі. Очищення проводиться не менш двох разів на день. Особлива увага приділяється ділянці чола, носа і підборіддя, а також шиї. Використання губок небажано, тому що може викликати подразнення шкіри.

Лосьон підбирається відповідно до типу шкіри і ступеню вираженості проявів акне. Як правило, перевага віддається лосьонам, що містять  високий  відсоток спирту (30—40%), тому що в даному випадку корисна його підсушуюча, дезинфікуюча дія. Застосування лосьону запобігає зневоднюванню епідермісу від взаємодії з водою, відбувається додаткове очищення шкіри, скорочення пір. Додавання в лосьон таких натуральних компонентів, як екстракти алое, ромашки, гамамелісу, календули, евкаліптової, ментолової олії, алантоїну дозволяє поліпшити мікроциркуляцію, зменшити запалення і подразнення. Додавання саліцилової кислоти дозволяє досягти кератолітичного ефекту. Зазвичай лосьон використовують 2 рази на день, а в літній період і при вираженому забрудненні шкіри - при необхідності.

При комбінованій шкірі, сухій себореї, а також і при не дуже вираженому збільшенні саловиділення добре зарекомендували себе безспиртові лосьони з фруктовими кислотами. Перевагами таких лосьонів є наявність додаткового зволожуючого, відбілюючого ефекту, зменшення лущення шкіри. Безспиртовими лосьонами обробляються не тільки обличчя, шия та ділянка декольте, але й повіки.

Підсушуючі лосьони для обробки елементів містять колоїдну сірку і саліцилову кислоту для зменшення саловиділення, а як кератолітики, що підсушують і протизапальні компоненти, наприклад, оксид цинку, спирт, алантоїн, солі Мертвого моря, антибактеріальні засоби, наприклад, бензоїл-пероксид вони використовуються крапково 1—2 рази вдень. Суцільне нанесення таких лосьонів викликає виражене зневоднювання епідермісу і тому небажано.

Підсушуючий лосьон підбирається в залежності від тяжкості вугрової висипки. Наприклад, лосьон, що дає гарний ефект при наявності глибоких інфільтратів, може залишати гіперемовані плями на сухій і нормальній шкірі.

При наявності великої кількості закритих комедонів використовуються відлущуючі засоби, а також спеціальні лосьони, що містять, зокрема, екстракт арніки з розсмоктуючою дією.

Пілінг рекомендується застосовувати не частіше 1 разу на тиждень. Для домашнього використання найбільш доступний пілінг-гоммаж без абразиву. Він економічний, простий у вживанні, порівняно дешевий. Грамотне використання пілінгу дозволяє зняти лущення, усунути надлишок зроговівших клітин, пом'якшити і згладити поверхню шкіри, а також полегшує проникнення активних інгредієнтів із кремів та масок. Пілінг-гоммаж не наноситься на гнійнички щоб уникнути ушкодження шкірного покриву. Пілінг із фруктовими кислотами, як правило, проводиться в умовах косметичного кабінету.

Що стосується пілінг-кремів, то питання про їхнє використання повинне зважуватися індивідуально. Відомо, що пілінг-креми (англ. To pее1 — знімати кірку, злущувати) викликають відлущуючий ефект, що необхідний при вуграх, оскільки в основі патогенезу вугрової хвороби лежить фолікулярний гіперкератоз. Пілінг-креми підрозділяються на механічні (вони ж називаються скраб-креми чи скраби), хімічні та змішані. Механічні пілінги містять у собі дрібні тверді частки, при втиранні яких на поверхні шкіри виникає простий дерматит з наступним лущенням. До класичних механічних пілінгів можна віднести і старий засіб - губку бодягу. В основу хімічних пілінгів входять різні кератолітичні засоби (саліцилова, молочна кислота, альфа-гідроксикислоти та ін.). Змішані пілінг-креми містять і тверді частки, і кератолітики. Використання пілінгів у деяких хворих викликає погіршення перебігу вугрової хвороби, також, ймовірно, внаслідок порушення бар'єрних властивостей епідермісу. При гарній переносимості, пілінг-креми можуть бути рекомендовані як догляд за шкірою, однак варто пам'ятати, що ці процедури не слід призначати при сильних морозах, а також при активній інсоляції.

При вугровій висипці, що продовжується чи вперше з'явилася в зрілому віці, коли запальні прояви поєднуються з ознаками старіння шкіри, що починається, необхідно включати в схему засоби для профілактики старіння, які впливають на перебіг акне, наприклад, сироватки з комплексом вітамінів, біомінералів, що зм'якшують і регенерують, креми, які містять екстракт женьшеню, компоненти молочної сироватки, фруктові кислоти. Для усунення наслідків акне (розширені пори, дрібні рубці, застійні плями) використовуються креми, що містять альфа- і бета-гідроксильні кислоти, концентровану Ь-аскорбінову кислоту. Використання гідроксильних кислот можна починати лише після подолання запальних явищ.

При тяжких формах вугрової хвороби рекомендуються рідкі мила з дезинфікуючою, фунгіцидною та протизапальною дією. Однак деякі пацієнти, особливо з ознаками рідкої себореї, погано переносять часте миття, ймовірно, через зниження бар'єрних властивостей шкіри. При цьому у хворих з'являються еритематозно-сквамозні висипання, погіршується перебіг вугрової хвороби. Таким пацієнтам можна рекомендувати лосьони та тоніки для жирної шкіри чи традиційні водно-спиртові бовтанки, до складу яких входять саліцилова, борна кислота, резорцин і т.і.

Для догляду за шкірою обличчя пацієнтам з вугровою хворобою варто уникати жирних кремів і мазей, що викликають закупорку волосяних фолікулів. Найкращою є форма емульсії чи рідкого крему, а також гелю. Макіяж варто використовувати з обережністю внаслідок потенційної комедогенної дії декоративної косметики. Необхідно рекомендувати хворим вживати засоби для догляду за шкірою та декоративну косметику з традиційним для багатьох сучасних фірм маркуванням.

Багато пацієнтів, що страждають на вугри, відзначають поліпшення в літню пору. Ультрафіолетове опромінення, як відомо, викликає поверхневу ексфоліацію, а також у невеликих дозах може стимулювати комедоноутворення.

Маски, що скорочують пори, мають у своїй основі каолін (білу глину), а також містять додаткові компоненти (біосірку, алантоїн, камфору, ментол та ін.). Такі маски можна використовувати 1—3 рази на тиждень у залежності від стану шкіри. Після зняття маски обов'язкове нанесення лосьону і зволожуючого крему.

Тривалість парової ванни не повинна перевищувати 7—10 хвилин. Якщо є необхідність, проводять більш часті очищення шкіри (після накладення масляної чи парафінової масок — замість парової ванни). Маски викликають при цьому так само, як і парова ванна, розм'якшення сальних залоз, що сприяє легкому видаленню комедонів.

КОСМЕТИЧНИЙ ДОГЛЯД ЗА ЖИРНОЮ ШКІРОЮ

Догляд за жирною шкірою полягає в основному в її систематичному очищенні (без подразнення) і дезинфікуванні. Обличчя найкраще мити водою з індиферентним чи м'яким милом. При цьому використовувати для миття гарячу воду — 37—38°С рекомендується раз на тиждень, холодну — два рази, а в інші дні тижня — воду кімнатної температури. Після вмивання гарячою водою обличчя необхідно обполіскувати холодною водою і по можливості протирати льодом. При дуже жирній шкірі після вмивання протирати обличчя рідиною, що знежирює і стягує шкіру, чи обполоскати її підкисленою водою. При наявності комедонів обличчя після вмивання протирають препаратами з антибактеріальною дією. При нестерпності мил шкіру обличчя можна очищати косметичним молочком чи відваром вівсянки. Перебування на сонці людям з жирною шкірою повинно бути строго дозованим, тому що надмірна сонячна інсоляція підсилює функцію сальних залоз, що за певних умов може бути причиною ускладнених вугрів. Для профілактики утворення вугрової висипки дуже ефективно протирати шкіру 25-50%-вим розчином настою календули. Для стягування пір доцільне використання натуральних кислот (сік лимону, кислої капусти, журавлини і т. і.).

Щотижня бажано накладати показані косметичні маски. На курс призначають 10-12 масок.

1. Білково-лимонна маска. Дві чайні ложки білка розтерти до піни і поступово додавати 1/2 чайної ложки лимонного чи журавлинного соку. Маску накладають пошарово 2—3 рази кожні 4—5 хвилин. Знімають ваткою, змоченою розчином. Добре стягує пори.

2. Дріжджова маска. Дві чайні ложки пекарських дріжджів змішують з 3%-вим перекисом водню до утворення сметаноподібної маси. Накладають відразу після приготування на 10—15 хвилин. Знімають розчином з наступним накладанням холодного компресу. Показана при вугровій висипки.

3. Маска з бодяги. Порошок бодяги розводять у розчині борної кислоти (одна чайна ложка на півстакана кип'яченої води) чи в 30%-вому розчині настою календули до консистенції густої кашки. Обличчя миють теплою водою з милом, витирають насухо і наносять на нього рукою (у гумовій рукавичці) протягом 2—3 хвилин кашку з бодяги. Залишають її на обличчі до появи почуття печіння і потім змивають теплою водою. Обличчя витирають насухо і припудрюють тальком. Показана для розсмоктування інфільтратів при вугровій хворобі.

Косметичні процедури в умовах косметичного кабінету: якщо на шкірі обличчя є гострі запальні явища в ділянці вивідних проток сальних залоз, косметичні процедури проводять після їх регресу.

Очищення обличчя при жирній шкірі:

1. Шкіру обличчя промивають теплою водою з камфорним желе (стеарин 7,0; сода 2,0; спирт-ректифікат 53,0; камфора 0,25; м'ятна олія 0,2; етиловий спирт 70%-вий 13,0; вода 24,0).

2. Протирають 2%-вим розчином саліцилового спирту.

3. Роблять парову ванну для обличчя тривалістю 10-15 хвилин.

4. Чистять обличчя.

5. Проводять дарсонвалізацію 5 хвилин.

6. Накладають маску для стягування пір і підсушування шкіри. При цьому суху масу маски (каолін 64,0; квасці калієві 3,0; крохмаль маїсовий 32,0) розводять у лосьоні (гліцерин 9,0; квасці калієві 1,0; спирт-ректифікат 15,0; вода 74,0; віддушка 1,0). Маску накладають на 20 хвилин.

7. Знімають маску шпателем чи ватяним тампоном. При сильно вираженій сальності шкіри і при вугровій висипці шкіру обличчя чистять таким чином:

1. Шкіру обличчя протирають ватяним тампоном, змоченим лосьоном (квасці калієві 1,0; гліцерин 10,0: спирт-ректифікат 19,0; вода 69,0; віддушка 1,6).

2. Теплий масляний компрес накладають на шкіру обличчя протягом 15—20 хвилин.

3. Парова ванна — 10—15 хвилин.

4. Чистять шкіру обличчя.

5. Проводять дарсонвалізацію 5 хвилин.

6. Накладають стягуючу маску і маску, що підсушує.

7. Знімають маску шпателем чи ватяним тампоном. Масаж і очищення шкіри обличчя:

1. Обличчя миють теплою водою з камфорним желе.

2. Роблять гарячий компрес.

3. Проводять масаж-поглажування.

4. Роблять парову ванну.

5. Чистять шкіру (механічно).

6. Здійснюють дарсонвалізацію.

7. Пудрять шкіру

Масаж-прийом розминання "щипками":

1. Протирають шкіру обличчя 2%-вим саліциловим спиртом.

2. Миють обличчя теплою водою з камфорним желе.

3. Роблять парову ванну 10 хвилин.

4. Чистять шкіру обличчя (механічне очищення).

5. Проводять дарсонвалізацію 5 хвилин.

6. Роблять масаж — прийом розминання "щипками" 4—6 хвилин.

7. Припудрюють шкіру обличчя тальком з борною кислотою.

Сольова процедура:

1. Протирають шкіру 2%-вим саліциловим спиртом.

2. Миють обличчя теплою водою з камфорним желе.

3. Роблять парову ванну.

4. Наносять на шкіру обличчя жирний крем.

5. Ватяний тампон вмочують у роздрібнену варену сіль і проводять кругові рухи по шкірі обличчя, знімаючи при цьому жир.

6. Миють обличчя теплою водою з дитячим милом.

7. Чистять шкіру (механічне очищення).

8. Здійснюють дарсонвалізацію.

9 Припудрюють шкіру тальком з сіркою чи кислотою.

Парафінова маска:

Суміш парафіну з церазином (76 грамів) розчиняють у паровій лазні наносять на шкіру обличчя за допомогою пензлика. Парафін повинен бути гарячим, але не викликати почуття болю. Очі пацієнта прикриті вологим тампоном.

Препарати, що містять ретиноєву кислоту і її похідні, підсилюють розмноження епідермальних клітин і прискорюють клітинний цикл, мають відлущуючий ефект, що запобігає утворенню комедонів, а також сприяє їхньому виходу з вустів волосяних фолікулів. Ефективним препаратом цієї групи є локацид, який застосовують у формі крему шляхом змазування вогнищ ураження 1 раз на добу протягом 4—6 місяців.

Атродерм (рідину) використовують за зазначеною методикою. Препарат є високоефективним засобом лікування вугрової хвороби. Нормалізує процес кератинізації в стінці волосяного фолікула, азелаїнова кислота, що складає основу крему "Скинорен". Крім того, препарат має протизапальні властивості. Застосовують шляхом нанесення на вогнища ураження 2 рази на добу протягом 2—4 місяців. При використанні локацида та атродерма в частині випадків відзначається посилення гіперемії і лущення протягом перших шести тижнів лікування. У такому випадку рекомендують удвічі подовжити інтервал між змазуваннями. Препарати показані при звичайній формі юнацьких вугрів.

Виражену кератолітичну дію має препарат еклеран, що містить бензоїлпероксид. Крім кератолітичної дії йому притаманні також антибактеріальні і себостатичні властивості, що дозволяє ефективно використовувати його при папульозно-пустульозній формі юнацьких вугрів. Застосовують у вигляді аплікацій 2 рази на день протягом 2 місяців.

Ефективно впливає на мікробний фактор препарат Зинерит, діючою основою якого є еритроміцин. Антибактеріальна дія Зинериту обумовлена високою концентрацією еритроміцину, яка ще більш посилюється розчином цинк ацетат дигідрату. Препарат відрізняється високим ступенем проникнення в сально-волосяний фолікул. Зинерит попереджує розвиток комедонів. Крім того, Зинерит знижує концентрацію Р. асnes на 98% та продукцію вільних жирних кислот на 69%. Крім прямого антибактеріального впливу на мікроби він зменшує вироблення жирних кислот сальними залозами і тим сприяє зменшенню запальних явищ. Застосовують при папульозно-пустульозній формі юнацьких вугрів шляхом нанесення на вогнища ураження 2 рази на день впродовж 1—3 місяців.

При відсутності компонентів для виготовлення крему, його можна замінити кремом для жирної шкіри заводського виготовлення. Крем зберігають у холодильнику.

При сухій і нормальній шкірі до стеаратних основ додають зм'якшуючі і живильні добавки: олії рослинні, ланолін, жир курячий, спермацет, віск, що створюють на шкірі тонку плівку, яка зберігає її від висихання. Для дуже сухої, що лупиться, шкіри як основу використовують напівжирні кольд-креми.

Для усунення лущення, подразнення і попередження утворення на шкірі тріщин в основи вводять вітаміни: А, В, Є -  масляні екстракти, що діють протизапально: ромашки, чебрецю, календули, деревію, чистотілу; ефірні олії, сік — водні витяжки з рослин, багатих на мінеральні речовини і вітаміни (соки: огірковий і полуничний); настій плодів шипшини. Для поліпшення функцій шкіри в креми додають лимонну і аскорбінову кислоти.

Креми для в'янучої шкіри виготовляють на жирних і напівжирних кольд-кремах, рідше — на стеаратних милах з додаванням вітамінів – біологічно активних речовин, що поліпшують обмінні процеси, попереджуючи утворення зморшок; екстрактів - герані, материнки, петрушки; апілаку, маткового молочка бджіл. Для в’янучої шкіри компонентів: лецитина та олії кукурудзяної, багатої на вітамін Є.

Олія маслинова (кісточкова): Віск-білий, Вода рожева 14 мл. Олія геранієва. Вітамін Є масляний. Натрію тетраборат (бура) 0,5.

Технологія виготовлення:

На водяній лазні розплавляють віск, додають рослинну олію. У рожевій воді розчиняють натрій тетраборат. Сплав перемішують, обережно додають розчин натрію тетрабората в рожевій воді. Енергійно перемішують до одержання однорідної кремоподібної маси. Залишають на 1 годину, знову перемішують. Зберігають крем у щільно закупореній баночці в прохолодному місці, у креми для будь-якої шкіри основу підбирають особливо ретельно. Найчастіше це — напівжирні основи складного складу, до яких входить жир гусячий, олія касторова порівну по 10,0, олія евкаліптова (рожева) 1,0.

Живильні креми:

Живильні креми живлять шкіру, зволожують, стимулюють обмінні процеси. Вони необхідні для всіх типів шкіри і застосовуються після 25 років, тому що їхнє основне призначення — стримувати і уповільнювати в'янення шкіри, появу дряблості і зморшок.

Основи живильних кремів повинні легко і глибоко проникати в шкіру, легко вивільняти живильні та інші біологічно активні речовини. При жирній шкірі як основу для живильних кремів застосовують стеаратні основи, до яких додають: вітаміни (зволожуючі речовини, ферменти, протизапальні, дезинфікуючі, іноді підсушуючі речовини). До складу кремів додають соки (алое, огірковий), настойку календули, екстракти хмелю чи елеутерококу. Засоби рослинного походження, включені до складу живильних кремів, усувають подразнення, нормалізують саловиділення і водний баланс, сповільнюють окислювання, сприяють регенерації клітин шкіри.

Живильний крем для жирної шкіри: Кислота стеаринова 20,0; Віск 3.0; Олія кукурудзяна 15,0; Гліцерин 5,0; Натрію тетраборат 0,8; Калію карбонат 0.8; Вітамін А 2,0; Олія какао 5,0; Олія лавандова 0,3. Змішати до 100,0

На шкірі при вугровій висипці використовують нежирні гелі і стеаратні мила без вмісту жирів. У креми для такої шкіри додають відлущуючі добавки: вітаміни, екстракт ромашки; олії ефірні: лавандова, евкаліптова; сік - огірковий, лимонний; кислоту саліцилову, камфору, які нормалізують діяльність сальних залоз: сік алое чи настойку, екстракт календули тощо.

Крем алое при вугровій висипці і запаленнях:

Сік листів алое 25,0; Кислоти стеаринової 11.4; Калію карбонату 0,3;

Гліцерину 4,2; Натрію тетраборату 0.1; Води очищеної 44 мл; Олії лаванди 0,5.

Технологія виготовлення.

На водяній бані в порцеляновій чашці розплавлюють кислоту стеаринову. У гарячій суміші гліцерину і води розчиняють натрію тетраборат і калію карбонат. Водно-гліцериновий розчин солей обережно тонким струмком додають до розплавленої кислоти стеаринової. Перемішують до припинення виділення вуглекислого газу і загустіння маси. Додають 0.5 олії лаванди. Продовжуючи збивати масу міксером частинами, додають сік алое, краще біостимулюючий, тобто сік з листів алое, витриманих у холодильнику протягом 10—12 днів.

Поверхневий хімічний пілінг фруктовими кислотами

Глибоке чи поверхневе відлущування шкіри – основний метод нехірургічного омолоджування шкіри обличчя, ділянки декольте, кистей, інших ділянок тіла. У косметологічній практиці частіше використовується неологізм "пілінг", похідне від англійського дієслова "То рееl" (чистити). Процедура пілінгу дозволяє в більшості випадків досягти дуже красивих бажаних результатів по корекції косметичних дефектів, і якщо не уникнути, то, принаймні, істотно відтягнути терміни проведення хірургічного втручання. Враховуючи те, що деякі види пілінгу відносно прості у виконанні й добре переносяться пацієнтами, зайняли гідне місце в повсякденній практиці лікарів-косметологів.

На цей час накопичено великий досвід застосування пілінгу в косметологічній практиці. Як будь-який інший метод, процедура має суворо визначене місце в лікувальній косметології. Неправильне, без достатніх показань, застосування пілінгу може спричинити низку ускладнень, створити проблеми для пацієнта і фахівця, дискредитувати метод в очах споживачів.

Пропонується така класифікація пілінгу.

За глибиною впливу:

• глибокий — до рівня базальної мембрани епідермального шару шкіри;

• серединний — на всю товщу рогового шару епідермісу;

• поверхневий — на глибину декількох шарів кератоцитів, але не досягаючи шару склоподібних клітин.

За способом впливу:

• механічний

• хімічний

• лазерний

Клінічно глибокий пілінг виявляється наявністю пораненої поверхні, рясним виділенням тканинної рідини, крапковими крововиливами, набряком дерми, вираженою еритемою. Термін повної епітелізації пораненої поверхні складає 6 - 10 днів. В залежності від способу пілінгу еритема зберігається від 6 тижнів до 4 місяців.

При серединному пілінгу на поверхні шкіри утворюється або суха кірочка, або незначно мокнуча поверхня. Терміни повної епітелізації складають 3—5 днів. Помірна гіперемія зберігається протягом 2—3 тижнів.

Поверхневий пілінг — найменш шкідливий метод відлущування. Безпосередньо після процедури може відзначатися незначна еритема, яка самостійно зникає протягом декількох часів.

Існує посібник присвячений поверхневому хімічному пілінгу. Цей вид відлущення є найбільш безпечною й доступною процедурою, організація його проведення не вимагає істотних інвестицій.

Для проведення процедури поверхневого хімічного пілінгу використовуються альфа-гідроксікислоти — група речовин, одержуваних із різних фруктів, і тому іноді іменованих фруктовими кислотами. До них відносяться яблучна, піровиноградна, лимонна, молочна і гліколева кислоти. Найбільш широке застосування в косметології одержала гліколева кислота. У природі вона знаходиться в цукровому очереті.

Позитивний вплив гліколевої кислоти на корнеоцити помітно при лікуванні різних епідермальних порушень: іхтіоз, себорейний кератоз, акне, актинічний кератоз. Крім того, гліколева кислота успішно застосовується для корекції таких косметичних дефектів, як зморшки, лентіго, гіперхромії.

Механізм корекції зморшок і гіперпігментацій за допомогою гліколової кислоти аналогічний механізму, викликаному аскорбіновою кислотою. Аскорбінова кислота, дериват альфа-гідрокислот, стимулює продукцію колагену і гальмує синтез меланіну. Гліколева кислота є антиоксидантом, і тим самим захищає шкіру від небажаних наслідків впливу ультрафіолетового випромінювання.

Повна регенерація епітелію настає за 2-5 днів після пілінгу. До кінця другого тижня відзначається потовщення дерми, проліферація фібробластів, у папілярній дермі з'являються скупчення молодих колагенових волокон. Потовщення дерми за рахунок продукції молодого колагену продовжується до 1 доби. Віддалені гістологічні дослідження показали присутність нових горизонтально розташованих колагенових волокон у терміни до 4 років і є припущення про їхню перманентну присутність. Як видно, поява молодих колагенових волокон найбільшою мірою впливає на поліпшення структури й омолодження шкіри. Крім того, дослідження біопсійного матеріалу після пілінгу гліколевою кислотою демонструють як зниження синтезу меланіну, так і зменшення кількості меланоцитів в ділянці дермально-епідермального переходу.

Показання до проведення хімічного пілінгу:

Юнацький вік: акне, проблемна шкіра, лікування і профілактика контагіозного молюска.

Молода вікова група (25-30 років): лікування проблемної шкіри і наслідків раніше перенесеної вугрової висипки, профілактика старіння шкіри, актинічний дерматит, гіперпігментації.

Середня і старша вікова група (30 і більше років): профілактика і корекція косметичних дефектів шкіри (зморшки, складки, в'януча шкіра), гіперпігментації різної етіології, кератоз, профілактика і лікування папіломавірусної інфекції, підготовка до глибокої дермабразії і шкірно-пластичних операцій.

Протипоказання: герпетичне ураження шкіри обличчя в стадії загострення, порушення цілісності епідермального шару шкіри. Процедуру не можна проводити протягом тижня після епіляції чи інших інвазивних процедур.

Процедура поверхневого хімічного пілінгу.

Загальні принципи проведення процедури:

Підготовка шкіри до пілінгу в домашніх умовах є дуже важливим етапом. Вона визначає глибину і ефективність пілінгу, можливість його контролювати. Недостатня (неналежна) підготовка може привести до мінімального, недостатнього чи неоднорідного результату. Навпаки надмірна підготовка може викликати занадто глибокий пілінг — більш глибокий, чим потребує конкретний пацієнт. Хоча пілінг за допомогою гліколевої кислоти є поверхневим, необхідно індивідуально підбирати час впливу. Тривалість експозиції також залежить від поставлених цілей. Пілінг повинен проводитись більш тривалий час, якщо ставитися задача глибокої пенетрацї кислоти в епідерміс. Не існує суворо визначеного часу контакту кислоти зі шкірою пацієнта. У залежності від типу шкіри і поставлених задач час впливу може варіювати в широких межах. Наприклад, час пілінгу 50% гліколевою кислотою зазвичай складає 1-2 хвилини. Однак пілінг може тривати і 4-5 хвилин, якщо вихідний стан шкіри вимагає більш глибокого проникнення, а пацієнт добре сприймає препарат. Такі розлади як актинічний кератоз, глибокі зморшки, акне, мелазма — класичні показання до більш тривалої обробки гліколевою кислотою.

Вибір концентрації кислоти.

Якій концентрації кислоти віддати перевагу при виконанні пілінгу? Досвід показує, що найкращий ефект дає 50% (рН 1,8) і 70% (рН 1,6) кислота.

Однак застосування більш низьких концентрацій також обгрунтовано, особливо на етапі освоєння методики і для визначення чутливості шкіри пацієнта до гліколевої кислоти.

Основні етапи процедури пілінгу:

• очищення і знежирення шкіри;

• нанесення кислоти на шкіру (пілінг);

• нейтралізація кислоти;

• післяпілінговий догляд.

Очищення і знежирення шкіри.

Для підготовки шкіри до пілінгу може застосовуватися як 70% етиловий спирт, так і спеціальні розчини. Не можна обробляти шкіру милом, тому що це призведе до надмірного злужнення шкіри і зменшить ефективність процедури пілінгу. Наявність у пацієнта вираженої еритеми після застосування очисника свідчить про підвищену чутливість пацієнта до гліколевої кислоти. У такому випадку перша аплікація повинна бути проведена протягом більш короткого часу.

Нанесення кислоти на шкіру.

Для аплікації кислоти використовується густий пензлик з кінського волоса. Кислота швидко і рівномірно наноситься на шкіру в наступній послідовності: чоло, скроні, підборіддя, шия. Центральна частина обличчя і повіки обробляються в останню чергу. На повіки кислота наноситься до межі з віями. Контейнер з водою тримається поблизу, щоб мати можливість швидко промити очі, якщо в них випадково потрапить гліколова кислота. Оскільки гліколева кислота не є небезпечною для очей, цього заходу цілком досить. Після нанесення кислоти фахівець повинен постійно знаходитися поруч з пацієнтом. Проводиться точний хронометраж процедури, оцінка відчуттів пацієнта і реакції шкірних покривів. Як уже зазначалось, час впливу є важливим показником, однак може варіювати в досить широких межах у залежності від чутливості шкіри і розв'язуваних задач. Дуже важливий фактор, що впливає на визначення часу експозиції кислоти — суб'єктивні відчуття пацієнта. Якщо пацієнт нормально сприймає кислоту, то, навіть у випадку застосування 70% розчину, буде відчуття помірної печії, але воно не повинно бути нестерпним. Висловлювання пацієнта "палить як кропива", служить показанням до негайної нейтралізації кислоти.

Найважливішою об'єктивною ознакою, що визначає час експозиції кислоти, є еритема. Кислота повинна бути нейтралізована, як тільки з'явилися ознаки легкої дифузної еритеми. При необхідності, після нейтралізації, на найбільш проблемних зонах (кератоми, глибокі зморшки) допускається повторний пілінг для досягнення локальної більш вираженої еритеми. Поверхневий пілінг гліколевою кислотою повинен бути досить обережною процедурою, щоби не призвести до яких-небудь серйозних розладів з боку епідермісу. Отримуючи курс лікування гліколевою кислотою, пацієнт не вибуває з активної життєдіяльності, що є важливим позитивним фактором процедури. У випадку надмірно тривалого впливу може відбутися занадто глибока пенетрація кислоти в епідерміс (серединний пілінг), і як наслідок — утворення поверхневої кірки. Конфліктна ситуація в цьому випадку практично неминуча. Крім цього, занадто глибоке проникнення кислоти може призвести до набряку базальної мембрани й активізації функції меланоцитів. Результатом такого впливу практично завжди є локальна гіперпігментація.

Нейтралізація кислоти

Нейтралізація кислоти — важливий етап пілінгу. На відміну від трихлороцтової кислоти, дія гліколевої згодом не зменшується. Після проведення процедури необхідно цілком усунути кислоту зі шкіри. Нейтралізація проводиться в три етапи. Спочатку губкою, просоченою водою, необхідно зробити видалення кислоти. Це не зупинить реакцію остаточно, але видалить основну кількість препарату. Потім наноситися нейтралізатор, що цілком зупиняє пілінг. Залишки гліколевої кислоти і нейтралізатор пацієнт змиває ретельно водою. Просте змивання кислоти водою без використання нейтралізатора не є достатнім.

Післяпілінговий догляд

Після нейтралізації кислоти і змивання її залишків на шкіру наноситися післяпілінговий крем. Він пом'якшує шкіру, усуває відчуття стягування. У сонячні дні процедура закінчується нанесенням сонцезахисного крему. У подальшому рекомендується вмиватися прохолодною водою і очисником, що не утримує мило. У найближчі 2-3 дні після процедури в клініці (салоні) пацієнт не застосовує домашні креми, що містять гліколеву кислоту. Їхнє використання безпосередньо після процедури пілінгу може призвести до більш глибоких небажаних реакцій шкіри.

Рекомендації для проведення процедури поверхневого пілінгу при найбільш розповсюджених косметологічних розладах.

1. Акне.

Домашнє лікування і передпілінгова підготовка.

Очисник шкіри обличчя і тіла наноситься тонким шаром на шкіру оброблюваних ділянок і легкими масажними рухами втирається протягом 5-7 хвилин. Препарат ретельно змивається водою температури тіла. Розчин для лікування акне і жирної шкіри наноситися тонким шаром на шкіру проблемної зони на 30-40 хвилин. Після цього змивається водою температури тіла.

Антиоксидантний гель наноситися тонким шаром і не змивається. Описана процедура виконується 1—2 рази на день у залежності від вираженості запального процесу. При дуже жирній шкірі рекомендується додатково протягом дня застосовувати очисник для обличчя і тіла.

Після двотижневої підготовки в умовах клініки виконується перша процедура хімічного пілінгу за наступною схемою:

• очисник шкіри обличчя і тіла — 5-7 хвилин;

• маска 18% чи 25% гліколевої кислоти наноситься рівномірно на всю проблемну ділянку на 4-5 хвилин у залежності від чутливості шкіри. Після закінчення пілінгу маска змивається водою і на зону пілінгу на 2-3 хвилини наноситися нейтралізатор для повної зупинки реакції. Після змивання нейтралізатора шкіру покривають антиоксидантною маскою до повного її висихання й утворення плівки. У подальшому маска знімається механічно. Наприкінці процедури застосовується післяпілінговий крем для нормальної чи жирної шкіри в залежності від її типу. Наступний сеанс пілінгу проводитися через 10—20 днів. Якщо пацієнт нормально сприймає процедуру хімічного пілінгу, використовується кислота більш високої концентрації — 30% - 50%. У нормальних умовах до третьої процедури переважно використовувати 50—70% розчин кислоти. При лікуванні акне допускається більш тривалий час впливу кислотою до досягнення дифузної, помірно вираженої еритеми.

Зазвичай стійкий позитивний ефект настає після 6—8 процедур. Надалі рекомендується проводити пілінг один раз на місяць.

2. Гіперпігментація шкіри.

Основний принцип, якого необхідно дотримуватися при лікуванні гіперпігментацій за допомогою фруктових кислот — це дуже помірний вплив на шкіру ураженої області.

Підготовка і подальше лікування в домашніх умовах проводиться за тією ж схемою, що і при акне, тільки замість розчину для лікування акне і жирної шкіри використовується фітинова кислота й освітлюючий гель.

При проведенні пілінгу в клініці (салоні), після першої пробної процедури маскою 25% кислоти надалі використовується гель 50% гліколевої і 10% коікової кислот. З появою перших ознак еритеми кислота нейтралізується і змивається. У випадку гіперпігментації не можна допускати глибокої пенетрації кислоти, тому що це може призвести до набряку базальної мембрани, активізації функції меланоцитів і, як наслідок, посиленню гіперпігментації.

3. Профілактика старіння шкіри і корекція вікових косметичних дефектів.

У домашніх умовах для шкіри обличчя використовується 10% гліколева кислота, а для шкіри ділянки декольте, кистей - 15%-30% кислота.

Перший сеанс пілінгу в клініці проводитися маскою 25% гліколевої кислоти. У подальшому, у залежності від чутливості шкіри, застосовується 50%—70% гель гліколевої кислоти.

В нормальних умовах курс складається з 6—8 сеансів. Процедури періодично повторюються раз на 3—6 місяців. Професійну допомогу можна отримати в центрі естетичної медицини Health & Beauty Space