Облисіння

Опубліковано в Хвороби шкіри

Андрогенетична алопеція – це прогресуюче облисіння, обумовлене гіперандрогенією в осіб зі спадковою схильністю. Захворювання зустрічається приблизно у 50% жінок і чоловіків у віці після 40 років. Перебіг і важкість андрогенетичної алопеції як у чоловіків, так і в жінок дуже індивідуальні і, скоріше за все, залежать від генетичного коду і віку людини.

В останні роки андрогенетичне облисіння значно частіше стало зустрічатися у жінок і складає понад 90% всіх алопецій у жінок.

Причинами андрогенетичної алопеції у жінок можуть бути дисфункції ендокринних залоз: гіперфункція гіпофізу, гіпотиреоїдизм, гіпопаратиреоз, порушення менструального циклу, захворювання наднирників, яєчників (склерополікистоз яєчників), синдром Кушинга, пухлини яєчників.

Розвитку андрогенетичної алопеції сприяє генетичний чинник – наявність подібного захворювання у близьких родичів. Ймовірно, генетична схильність веде до підвищеної чутливості андрогенових рецепторів волосяних фолікулів, розміщених на волосистій частині голови.

Частіше за інші чинники у патогенезі андрогенетичної алопеції відіграють роль андрогени наднирникового і оваріального походження. Андрогенетичне облисіння є важкою психічною травмою для будь-якої жінки, до того ж воно пов’язане із ендокринними порушеннями. Андрогенетична алопеція може виникнути або прогресувати під час вагітності й клімаксу, коли відбуваються зміни в метаболізмі статевих стероїдних гормонів, адже волосяний фолікул чутливо реагує на рівень андрогенів та естрогенів.

Втрата волосся у жінок будь – якого віку викликає цілком зрозуміле занепокоєння, впливає на самооцінку хворої та призводить до соціальної дезадаптації. Адже після настання менопаузи в жінок залишається попереду значний відрізок життя. А з настанням менопаузи одним із патологічних станів цього періоду стає андрогенетичне облисіння, пов’язане з віковим дефіцитом естрогенів та відносним підвищенням андрогенів.

Рубцеві алопеції

Рубцеві алопеції притаманні захворюванням, які супроводжуються деструкцією волосяних фолікулів та формуванням фіброзної тканини. 

Класифікація виділяє наступні типи рубцевої алопеції:

1)      дефекти розвитку та спадкові захворювання

2)      алопеції внаслідок дії медикаментів ( антибіотики, цитостатики...)

3)      алопеції, що виникли від дії фізичних та хімічних факторів (опіки, відмороження, рентген-випромінення, травми, кислоти, луги )

4)      алопеції внаслідок грибкової, піогенної, протозойної, вірусної інфекції

5)      алопеції при пухлинах шкіри

6)      алопеції при пізньому сифілісі, дискоїдному вовчаку, волосяному та червоному плоскому лишаю, саркоїдозі, склеродермії

7)      алопеції що спонтанно виникають, неясної етіології (псевдопелада Брока, муцинозна алопеція)

Псевдопелада Брока. Частіше хворіють особи 35 – 40 років. Етіологія та патогенез цього захворювання не з’ясовані. Захворювання починається з появи маленьких атрофічних вогнищ, на яких відсутнє волосся. Вогнища облисіння збільшуються у розмірах, набувають неправильної форми, зливаються один з одним. Спочатку може спостерігатись помірна гіперемія, потім – атрофія без ознак запалення. Лікування: призначають курсове лікування пеніциліном, лідазу, препарати нікотинової кислоти, біостимулятори, віт С, А, Є, системна ензимна терапія. Місцево: лосьон Елоком, шампунь Фрідерм-тар. 

Червоний вовчак. Зміни на шкірі волосистої частини голови зустрічаються як при системній, так і при хронічній дискоїдній формі червоного вовчака. Головним клінічним проявом є еритема, фолікулярний гіперкератоз та рубцева атрофія шкіри. Вогнища на волосистій частині голови можуть поєднуватись з вогнищами на шкірі. Лікування: делагіл, кортикостероїди, нікотинова кислота, віт А, С, Є, поліензимні препарати. Місцево: лосьон Дипросалік, Елоком, шампунь Фрідерм-тар.

Обмежена склеродермія. На волосистій частині голови вогнище переважно має лінійну форму. В своєму перебігу склеродермія проходить три фази : набряку, ущільнення, атрофії. Волосся випадає на ранніх стадіях з розвитком рубцевої атрофії. Лікування: пеніцилін курсами, лідаза, препарати нікотинової кислоти, віт А, С, Є, поліензимні препарати, зовнішньо – крем Контрактубекс, гепаринова мазь.

Рубцюючий пемфігоїд. Хворіють переважно жінки. Середній вік хворих - 60 років. Хвороба починається з ураження слизових оболонок, потім вражається шкіра, в тому числі волосистої частини. Лікування: кортикостероїди, цитостатики.

Надбрівна ульеритема. Являє собою особливу форму волосяного кератозу, вражається, головним чином, латеральна частина брів і спостерігається перш за все у дітей від 4 до 16 років. Проявляється ульеритема маленькими фолікулярними папулами, загальним помірним почервонінням та поверхневим лущенням шкіри. Поступово настає розрідження та стійке випадіння волосся. Лікування: лосьон Дипросалік.

Синдром Літла-Лассюера. Класично має три симптоми: рубцеве облисіння на волосистій частині голови, нерубцеве облисіння в області пахових западин і лобка, розсіяних гіперкератотичних папул на тілі. Хворіють переважно жінки 30 – 70 років. Лікування: Дипросалік, Фрідерм-тар

Муцинозна алопеція. До теперішнього часу лишається маловивченим захворюванням в комплексній проблемі облисінь. За деякими  даними пов’язано з дисфункцією щитовидної залози. Характеризується відкладанням муцину в дермі. Вогнища можуть розташовуватись на голові, тулубі, кінцівках, частіше в місцях тертя, тиску. Висип представлений згуртованими фолікулярними папулами, еритемою та лущенням. Лікування: ензимотерапія, місцево-Елоком, фрідерм-тар, -цинк.

Епілюючий фолікуліт голови. Стафілококової природи. Частіше у чоловіків. На волосистій частині голови з’являються окремі синюшно-червоні папули, в глибині яких розвивається некроз. Процес розповсюджується на сусідні фолікули. Поверхня інфільтрату вкрита лусочками, в центрі папули може утворитись пустула. Згодом фолікули руйнуються, що призводить до рубцевої алопеції. Лікування: антибіотики.

Підриваючий фолікуліт. Відрізняється тим , що в процес втягується не тільки фолікул, а й прилегла тканина. Процес погано піддається лікуванню, закінчується утворенням грубих рубців.

Гніздове облисіння. 

Спостерігається у всіх вікових групах, проте найчастіше буває у молодих (15-30 років). Етіологія й патогенез до кінця не з’ясовані. Велике значення надається нейротрофічним порушенням, а також ендокринним розладам. Певна роль належить хронічним вогнищам фокальної інфекції. Існує погляд на гніздове облисіння, як на автоімунний процес. Шкіра в ділянках облисіння має нормальне забарвлення, поверхня її гладенька, блискуча, без явищ лущення. У деяких випадках захворювання набуває злоякісного характеру, коли настає гостре тотальне облисіння без стадії гніздового облисіння. У такому разі волосся випадає  не тільки на голові, а й на інших волосистих ділянках (брови, вії, борода, лобок). Облисіння перебігає тривалий час, інколи роками, дуже важко піддається лікуванню.

Лікування призначається лікарем. З урахуванням наслідків обстеження всіх органів і систем організму хворим призначають глюкокортикостероїдні, анаболічні засоби, вітаміни, препарати заліза, міді й цинку. Якщо виявлено невротичні явища, призначають малі транквілізатори й седативні засоби.

Зовнішня терапія полягає у використанні подразнюючих засобів. Призначають зрошення вогнищ хлориду етилом, кріомасаж, фонофорез.