Хвороба Дар'є або фолікулярний вегетуючий дискератоз (Morbus Darier, Dyskeratosis follicularis vegetans) 

Уперше описана в 1889 році Ж. Дар'є. Характеризується порушенням процесу рогоутворення в епідермісі, що супроводжується явищами дискератозу. Успадковується по аутосомно-домінантному типу з неповною пенетрантністю гена й варіабельною експресивністю. Зустрічається як у чоловіків (56%), так і у жінок, іноді у декількох членів однієї родини (описаний випадок, коли хвороба мала місце в трьох поколіннях). Починається зазвичай в дитячому віці, у половині випадків до 10 років, зрідка - після 30. Іноді хвороба розвивається після кору, вакцинації, припікань або подразнень шкіри. Даний дерматоз не є інфекційним, не передається при контакті. Проявляється висипанням фолікулярних і перифолікулярних пласких папул розміром від величини шпилькової голівки до зерна чечевиці, нерідко крупніше. У більшості з них на поверхні є суха, тверда, сіра або брудно-коричнева рогова кірка або щільна луска, дещо піднята або сплющена, що досить міцно тримається на підлягаючій тканині, яка ніби приросла до неї. При насильницькому зішкрябуванні кірки оголюється воронкоподібне поглиблення поверхні шкіри з дещо піднятими краями. Вузлики частіше локалізуються у вістях волосяних фолікулів, деякі не зв'язані з ними. Висипання зазвичай розташовуються на симетричних ділянках шкіри й захоплюють великі її області - найчастіше області носо-губних складок, скронь, вушних раковин, зовнішнього слухового проходу, середньої частини грудей, між лопатками, на волосистій частині голови (себорейні ділянки), згинальної поверхні великих суглобів, великих складок тіла, навколо статевих органів. У ряді випадків висипання розсіюються по всьому шкірному покриву й приймають універсальний характер.

Червоний плоский лишай (ЧПЛ) – хронічний  запальний дерматоз, що характеризується пласкими папульозними висипами, що супроводжуються свербежем.

Етіологія ЧПЛ невідома, нерідко висипання пов’язують зі стресом, прийомом лікарських препаратів, хронічною інфекцією, порушенням функції ЦНС, рідше вегетативної.

Епідеміологія. На частку ЧПЛ приходиться від 0,5-2,4% від загального числа всіх випадків захворювань шкіри. За останні роки відмічається тенденція зростання захворюваності ЧПЛ. Чоловіки та жінки хворіють однаково часто, рідше спостерігається у дитячому та похилому віці.

Справжня міхурчатка становить близько 1 % від числа усіх захворювань. Це хронічна хвороба, яка частіше спостерігається у людей похилого віку (40-50 років).

Етіологія й патогенез міхурчатки точно не визначені. Нині існує точка зору щодо пемфігусу як прояву імунопатологічних, аутоагресивних процесів, про що свідчить, зокрема, наявність циркулюючих антитіл проти міжклітинної субстанції епітелію. У хворих на міхурчатку відбуваються суттєві зміни водного, мінерального та білкового обміну, різноманітні ендокринні розлади.

Збудник захворювання Pitirosporum orbiculare чи Malassezia furfur розташовується в роговому шарі і вістях фолікулів.

В патогенезі захворювання має значення підвищена пітливість, хімічний склад поту, порушення фізіологічного злущування рогового шару, індивідуальна схильність шкіри. Частіше за все хворіють молоді жінки і чоловіки.  Контагіозність захворювання незначна.

Гіпохромна форма висівкоподібного лишая. Висипання представлені плямами коричнюватого чи рожевого кольору, які супроводжуються муковидним лущенням, яке легко викликати при пошкрябуванні (симптом Беньє – Мещерського). Висипи локалізуються на шкірі грудей і спини, набагато рідше елементи розташовуються на шкірі шиї, живота, бокових поверхнях тулуба, зовнішній поверхні плечей. При розповсюдженому процесі можуть розташовуватись і на шкірі волосистої частини голови. Сонячні промені можуть призводити до швидкого виліковування ; тоді на місці висипань шкіра не загоряє, залишаючи білі плями (псевдолейкодерма).

Багатоформна ексудативна еритема (erythema exudativum multiforme) спостерігається в двох основних формах — ідіопатичній і симптоматичній. Ідіопатична багатоформна ексудативна еритема має інфекційно-алергійний ґенез. При цьому в значної частини хворих виявляють осередки хронічної інфекції у вигляді тонзиліту, каріозних зубів, гранульоми, пародонтозу. Припускають також вірусну природу цього захворювання. Характерний рецидивуючий перебіг захворювання (загострення у весняний і осінній періоди), що спостерігається приблизно в 50% хворих. Захворювання може мати багатолітній перебіг. Хворіють  частіше люди молодого і середнього віку.  Симптоматична (токсико-алергійна) форма багатоформної ексудативної еритеми має алергійний ґенез і пов'язана з розвитком алергійної реакції головним чином на лікарські препарати (антибіотики, сульфаніламідні препарати, барбітурати, антипірин, амідопірин, сироватки, вакцини і ін.).

РОЗАЦЕА - захворювання, що виникає в середньому і літньому віці (частіше у жінок) і що характеризується появою на обличчі дрібних папулопустулезних висипань на тлі розлитої еритеми з телеангіоектазіями.

Етіологія невідома. Патогенез пов'язаний з себорєєю, вегетативно-судинним неврозом. Мають значення порушення шлункової секреції (частіше ахилія), у жінок також - оваріальна дисфункція. Провокують процес дратівливі зовнішні чинники (інсоляція, вітер, мороз, робота в гарячих цехах).

Мастоцитоз - хронічне захворювання, що уражає шкіру, а також внутрішні органи, кістки. У його основі лежать патологічні процеси, обумовлені акумуляцією і проліферацією огрядних клітин (або лаброцитів, мастоцитів) і вивільненням з них біологічно активних речовин. Найбільш частими різновидами хвороби є плямистий і папульозний мастоцитоз, що нерідк поєднуються один з одним і відомі під назвою пігментної кропив'янки, яка характеризується поширеними і рясними синюшно-рожевими, надалі коричнево-бурими плямами і папулами невеликих розмірів і округлих контурів.