Педикульоз – паразитарне захворювання шкіри, спричинене вошима. Педикульоз частіше розвивається при несприятливих гігієнічних умовах, неохайності, у місцях проживання великого скупчення людей (гуртожитки, казарми, в’язниці).

Прояви хвороби і її перебіг.

Інкубаційний період від моменту зараження до появи симптоматики може продовжуватися до 30 днів і більше.

Оніхомікози – це грибкове ураження нігтьових пластинок. Збудниками частіше бувають дерматофіти, дріжджоподібні та плісняві гриби. Чинниками, що сприяють зараженню нігтів можуть бути анатомічні зміни пальців, пітливість, судинні розлади, постійна травматизація, порушення трофіки кінцівок (хвороба Рейно, облітеруючий ендартеріїт),  ендокринопатії тощо.

В міжнародній мікології користуються класифікацією оніхомікозу, в основу якої покладено топічний критерій. Ця класифікація відображає локалізацію мікотичного процесу в нігті. Розрізняють дистальну, латеральну, проксимальну і тотальну форми оніхомікозу.

Грибкові хвороби (мікози) є дуже поширеними. За своєю частотою мікози посідають друге місце серед усіх шкірних хвороб. За даними ВООЗ у третини населення спостерігаються мікози, найчастіше мікози ступнів і, в тому числі, оніхомікози (мікози нігтів) і кількість цих уражень постійно збільшується. Зараження частіше відбувається через взуття, шкарпетки, а також в лазнях, душових, спортзалах, де відлущений епідерміс, частинки нігтів, уражені грибками, потрапляють на вологу шкіру ступнів. Сприяють розвиткові хвороби гіпергідроз, попрілість, мацерація, тісне взуття, мікротравми, потертість, недостатній гігієнічний догляд.

Короста - це паразитарна контагіозна хвороба, збудником якої є коростяний кліщ. Щорічно в світі реєструється до 300 млн випадків корости, а епідемії корости повторюються приблизно  кожні 30 років.

Кліщ (саркоптес скабієї гомініс) паразитує тільки на шкірі людини. Життєвий цикл коростяного кліща складається із двох періодів: репродуктивного (від яйця до личинки) і метаморфічного (від личинки до молодого кліща). Цикл розвитку кліща триває 14-20 днів. Личинки виходять із ходів і занурюються у вічка волосяних фолікулів і під лусочки рогового шару епідермісу. Період розвитку від личинки до кліща відповідає появі на шкірі хворого дрібних фолікулярних папул, поодиноких везикул і ледь помітних ходів. Запліднена самка вдень знаходиться в ходах в спокої, а ввечері переважно, між 18 і 21 годинами, прогризає ходи. Таким є добовий біоритм життєдіяльності кліща і цим пояснюється посилення сверблячки ввечері і вночі. Маніфестна, тобто з вираженими симптомами, короста розвивається в середньому через 4 тижні після переносу на шкіру людини хоча б однієї заплідненої самки, а при дисемінованих і задавнених випадках корости на шкірі хворих людей знаходяться від 3 до 30 живих самок.

Вугрова хвороба – хронічне запальне захворювання сальних залоз, що виникає в результаті їхньої закупорки і гіперпродукції шкірного сала. У 60-85 % молодих людей у віці від 12 до 25 років і 11 % обличчя у віці старше 25 років спостерігаються вугри (чи акне – acne) у тій чи іншій формі. Більш ніж в одній третині випадків це захворювання вимагає тривалого  лікування у фахівця.

Термін „вугрова хвороба” з’явився у фахівців не дуже давно. Він указує на те, що поява вугрів – це не тільки виникнення визначених елементів, але і зміна стану всього організму. Вугрова висипка – явище, характерне не тільки для підліткового віку. Вугри можуть з’являтися й у дорослих – як правило, на тлі ендокринних захворювань, при яких виникає стан себореї. Тому, якщо вугри спостерігаються в дорослого пацієнта, його необхідно обстежувати для виключення ендокринної патології.Нерідко сама клінічна картина вугрової висипки може підказати наявність супутнього захворювання. Так, наприклад, розташування вугрів у жінок навколо рота і на підборідді нерідко вказує на патологію яєчників. У випадках резистентної до терапії вугрової хвороби в дорослих жінок варто виключити також пухлину наднирників.  Головною причиною появи вугрів у підлітковому віці є підвищення концентрації в крові чоловічих статевих гормонів андрогенів, під впливом яких сальні залози починають виробляти більше шкірного сала. Особливо великі і розгалужені сальні залози знаходяться на обличчі й у верхній частині спини, де найчастіше і з’являються вугри.

Псоріаз є одним з найбільш поширених захворювань людини нез’ясованої етіології, посідає одне з провідних місць за розповсюдженістю, що сягає від 2 до 8% населення країн світу. Цей дерматоз складає 10-15 % від загальної кількості захворювань шкіри, а серед дітей 19-22 %.

Псоріаз посідає провідне місце серед дерматозів, які характеризуються хронічним клінічним перебігом з періодами загострень та ремісій. Захворювання супроводжує людину все життя, негативно впливає на її життєдіяльність та працездатність. В останні десятиріччя відмічено зростання захворюваності на псоріаз та зміну структури дерматозу – зростання кількості ускладнених інвалідизуючих форм, що резистентні до терапії.

Екзема – запальний процес шкіри, що виникає при підвищеній її чутливості (алергія) до різних подразників і характеризується ураженням переважно епідермісу. На відміну від дерматиту, екзему можуть викликати подразники, що для нормальної шкіри є індиферентними.

Причиною появи екземи можуть бути різні фактори (фізичні, хімічні, біологічні), але майже завжди спостерігається алергійний компонент. Алергійний стан організму розвивається поступово під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів, нерідко в розвитку екземи основну роль грає підвищена чутливість до визначених алергенів. Суттєве значення має генетична схильність. У деяких хворих значну патогенетичну роль можуть відігравати порушення функції печінки, шлунково-кишкового тракту й ін. Захворювання зустрічається в будь-якому віці.