Хвороба Дар'є або фолікулярний вегетуючий дискератоз (Morbus Darier, Dyskeratosis follicularis vegetans) 

Уперше описана в 1889 році Ж. Дар'є. Характеризується порушенням процесу рогоутворення в епідермісі, що супроводжується явищами дискератозу. Успадковується по аутосомно-домінантному типу з неповною пенетрантністю гена й варіабельною експресивністю. Зустрічається як у чоловіків (56%), так і у жінок, іноді у декількох членів однієї родини (описаний випадок, коли хвороба мала місце в трьох поколіннях). Починається зазвичай в дитячому віці, у половині випадків до 10 років, зрідка - після 30. Іноді хвороба розвивається після кору, вакцинації, припікань або подразнень шкіри. Даний дерматоз не є інфекційним, не передається при контакті. Проявляється висипанням фолікулярних і перифолікулярних пласких папул розміром від величини шпилькової голівки до зерна чечевиці, нерідко крупніше. У більшості з них на поверхні є суха, тверда, сіра або брудно-коричнева рогова кірка або щільна луска, дещо піднята або сплющена, що досить міцно тримається на підлягаючій тканині, яка ніби приросла до неї. При насильницькому зішкрябуванні кірки оголюється воронкоподібне поглиблення поверхні шкіри з дещо піднятими краями. Вузлики частіше локалізуються у вістях волосяних фолікулів, деякі не зв'язані з ними. Висипання зазвичай розташовуються на симетричних ділянках шкіри й захоплюють великі її області - найчастіше області носо-губних складок, скронь, вушних раковин, зовнішнього слухового проходу, середньої частини грудей, між лопатками, на волосистій частині голови (себорейні ділянки), згинальної поверхні великих суглобів, великих складок тіла, навколо статевих органів. У ряді випадків висипання розсіюються по всьому шкірному покриву й приймають універсальний характер.

Червоний плоский лишай (ЧПЛ) – хронічний  запальний дерматоз, що характеризується пласкими папульозними висипами, що супроводжуються свербежем.

Етіологія ЧПЛ невідома, нерідко висипання пов’язують зі стресом, прийомом лікарських препаратів, хронічною інфекцією, порушенням функції ЦНС, рідше вегетативної.

Епідеміологія. На частку ЧПЛ приходиться від 0,5-2,4% від загального числа всіх випадків захворювань шкіри. За останні роки відмічається тенденція зростання захворюваності ЧПЛ. Чоловіки та жінки хворіють однаково часто, рідше спостерігається у дитячому та похилому віці.

Збудник захворювання Pitirosporum orbiculare чи Malassezia furfur розташовується в роговому шарі і вістях фолікулів.

В патогенезі захворювання має значення підвищена пітливість, хімічний склад поту, порушення фізіологічного злущування рогового шару, індивідуальна схильність шкіри. Частіше за все хворіють молоді жінки і чоловіки.  Контагіозність захворювання незначна.

Гіпохромна форма висівкоподібного лишая. Висипання представлені плямами коричнюватого чи рожевого кольору, які супроводжуються муковидним лущенням, яке легко викликати при пошкрябуванні (симптом Беньє – Мещерського). Висипи локалізуються на шкірі грудей і спини, набагато рідше елементи розташовуються на шкірі шиї, живота, бокових поверхнях тулуба, зовнішній поверхні плечей. При розповсюдженому процесі можуть розташовуватись і на шкірі волосистої частини голови. Сонячні промені можуть призводити до швидкого виліковування ; тоді на місці висипань шкіра не загоряє, залишаючи білі плями  (псевдолейкодерма).

Бородавки – це широко розповсюджене захворювання, яке викликається вірусом папіломи людини. Існує декілька типів бородавок: звичайні бородавки, юнацькі пласкі бородавки, підошвові бородавки. Хворіють люди будь-якого віку, але частіше першими двома видами - діти і підлітки у віці до 15 років. Зараження може відбуватися від хворої людини чи через інфіковані предмети домашнього вжитку. Захворюванню можуть сприяти травматичні ушкодження шкіри (порізи, подряпини), мацерація рогового шару епідермісу.

Звичайні бородавки. На тильній поверхні кистей і пальців рук, рідше на долонях з’являються пласкі, щільні, рожеві, жовтуваті чи кольору нормальної шкіри вузлики, які підвищуються над рівнем шкіри. Потім їх форма стає округлою, забарвлення більш теплим, а поверхня нерівною, зернистою.

Грибкові хвороби (мікози) є дуже поширеними. За своєю частотою мікози посідають друге місце серед усіх шкірних хвороб. За даними ВООЗ у третини населення спостерігаються мікози, найчастіше мікози ступнів і, в тому числі, оніхомікози (мікози нігтів) і кількість цих уражень постійно збільшується. Зараження частіше відбувається через взуття, шкарпетки, а також в лазнях, душових, спортзалах, де відлущений епідерміс, частинки нігтів, уражені грибками, потрапляють на вологу шкіру ступнів. Сприяють розвиткові хвороби гіпергідроз, попрілість, мацерація, тісне взуття, мікротравми, потертість, недостатній гігієнічний догляд.

Вугрова хвороба – хронічне запальне захворювання сальних залоз, що виникає в результаті їхньої закупорки і гіперпродукції шкірного сала. У 60-85 % молодих людей у віці від 12 до 25 років і 11 % обличчя у віці старше 25 років спостерігаються вугри (чи акне – acne) у тій чи іншій формі. Більш ніж в одній третині випадків це захворювання вимагає тривалого лікування у фахівця.

Термін „вугрова хвороба” з’явився у фахівців не дуже давно. Він указує на те, що поява вугрів – це не тільки виникнення визначених елементів, але і зміна стану всього організму. Вугрова висипка – явище, характерне не тільки для підліткового віку. Вугри можуть з’являтися й у дорослих – як правило, на тлі ендокринних захворювань, при яких виникає стан себореї. Тому, якщо вугри спостерігаються в дорослого пацієнта, його необхідно обстежувати для виключення ендокринної патології.Нерідко сама клінічна картина вугрової висипки може підказати наявність супутнього захворювання. Так, наприклад, розташування вугрів у жінок навколо рота і на підборідді нерідко вказує на патологію яєчників. У випадках резистентної до терапії вугрової хвороби в дорослих жінок варто виключити також пухлину наднирників.  Головною причиною появи вугрів у підлітковому віці є підвищення концентрації в крові чоловічих статевих гормонів андрогенів, під впливом яких сальні залози починають виробляти більше шкірного сала. Особливо великі і розгалужені сальні залози знаходяться на обличчі й у верхній частині спини, де найчастіше і з’являються вугри.

Етіологія  гострокінцевих кондилом (генітальних, венеричних бородавок) вірусна. Збудники папіломавіруси 16 і 18 типів передаються прямим контактним, переважно статевим, шляхом. Інкубаційний період 1-9 місяців. Гострокінцеві кондиломи трапляються часто у осіб, які рано почали статеве життя і ведуть його активно. Ці віруси надзвичайно стійкі до дезінфікуючих речовин, але їх вбиває висока температура при автоклавуванні. Отже, медичні інструменти слід дезінфікувати саме таким способом. Вважається, що ці папіломавіруси мають відношення до проблеми генітального раку. Переродження гострокінцевих кондилом у рак спостерігається у 6-26%. Жінки, які перехворіли на гострокінцеві кондиломи, мають у 1-2 тисячі разів більші шанси захворіти на рак шийки матки. При неоплазіях геніталій папіломавіруси виділяють у 84% хворих. А високий відсоток рецидивів при ракових хворобах геніталій пов’язують із наявністю латентних папіломавірусів. При наявності у вагітних жінок гострокінцевих кондилом у їхніх немовлят можуть розвинутись лярингеальні або кон’юнктивальні папіломи.