Кольоровий висівкоподібний лишай

Збудник захворювання Pitirosporum orbiculare чи Malassezia furfur розташовується в роговому шарі і вістях фолікулів.

В патогенезі захворювання має значення підвищена пітливість, хімічний склад поту, порушення фізіологічного злущування рогового шару, індивідуальна схильність шкіри. Частіше за все хворіють молоді жінки і чоловіки. Контагіозність захворювання незначна.

Гіпохромна форма висівкоподібного лишая. Висипання представлені плямами коричнюватого чи рожевого кольору, які супроводжуються муковидним лущенням, яке легко викликати при пошкрябуванні (симптом Беньє – Мещерського). Висипи локалізуються на шкірі грудей і спини, набагато рідше елементи розташовуються на шкірі шиї, живота, бокових поверхнях тулуба, зовнішній поверхні плечей. При розповсюдженому процесі можуть розташовуватись і на шкірі волосистої частини голови. Сонячні промені можуть призводити до швидкого виліковування ; тоді на місці висипань шкіра не загоряє, залишаючи білі плями  (псевдолейкодерма).

Для діагностики застосовується проба Бальзера, при змащуванні шкіри 5 % спиртовим розчином йоду уражені місця забарвлюються більш інтенсивно, за рахунок пухкого рогового шару. Симптом Беньє – при зішкрябуванні плям верхні шари лусочок відшаровуються. При огляді під лампою Вуда, плями світяться темно-коричневим чи червонувато-жовтим кольором. Діагноз можна підтвердити знаходженням елементів гриба при мікроскопії лусочок.

Висівкоподібний лишай необхідно диференціювати з сифілітичною розеолою (розеола рожевого кольору, без лущення, зникає при надавлюванні; враховуються інші симптоми сифілісу і позитивні серологічні реакції); рожевим лишаєм Жибера (рожевого кольору плями розташовуються по лініям Лангера, мають ромбовидну чи злегка подовжену форму і в центрі специфічне лущення, яке нагадує папіросний папір „медальйони”). Утворюючись після лікування висівкоподібного лишаю вторинну лейкодерму необхідно диференціювати з істинною сифілітичною лейкодермою, при якій не утворюються зливні гіпопігментовані плями, ураження носить характер мереживної сіточки, розташовується в основному на шкірі шиї, пахвинних впадин і бокових поверхнях тулуба при позитивних серологічних реакціях крові і інших проявах  вторинного рецидивного сифілісу.

Лікування призначається лікарем (зокрема, в клініці HBS) і включає: дезінфекцію одягу, застосування протигрибкових мазей, спреїв;  використання спиртових розчинів із вмістом саліцилової кислоти та резорцину; ультрафіолетове опромінення. Захворювання може тривати місяці і роки, після вилікування можливі рецидиви.

Профілактика – навесні, бажано, протягом місяця протирати шкіру 2% саліциловим спиртом.

Інформацію підготував доктор Володимир Симоненко, кандидат медичних наук. YouTube @doctorvolodymyrsymonenko4495