Молюск кантагіозний (молюск заразливий) - хронічна вірусна інфекція шкіри переважно у дітей. Збудник - однойменний вірус, патогенний лише для людини. Зараження відбувається при безпосередньому контакті з хворим або через предмети, що знаходилися в його користуванні. Інкубаційний період - від декількох тижнів до декількох місяців.

Андрогенетична алопеція – це прогресуюче облисіння, обумовлене гіперандрогенією в осіб зі спадковою схильністю. Захворювання зустрічається приблизно у 50% жінок і чоловіків у віці після 40 років. Перебіг і важкість андрогенетичної алопеції як у чоловіків, так і в жінок дуже індивідуальні і, скоріше за все, залежать від генетичного коду і віку людини.

В останні роки андрогенетичне облисіння значно частіше стало зустрічатися у жінок і складає понад 90% всіх алопецій у жінок.

Причинами андрогенетичної алопеції у жінок можуть бути дисфункції ендокринних залоз: гіперфункція гіпофізу, гіпотиреоїдизм, гіпопаратиреоз, порушення менструального циклу, захворювання наднирників, яєчників (склерополікистоз яєчників), синдром Кушинга, пухлини яєчників.

Бородавки – це широко розповсюджене захворювання, яке викликається вірусом папіломи людини. Існує декілька типів бородавок: звичайні бородавки, юнацькі пласкі бородавки, підошвові бородавки. Хворіють люди будь-якого віку, але частіше першими двома видами - діти і підлітки у віці до 15 років. Зараження може відбуватися від хворої людини чи через інфіковані предмети домашнього вжитку. Захворюванню можуть сприяти травматичні ушкодження шкіри (порізи, подряпини), мацерація рогового шару епідермісу.

Звичайні бородавки. На тильній поверхні кистей і пальців рук, рідше на долонях з’являються пласкі, щільні, рожеві, жовтуваті чи кольору нормальної шкіри вузлики, які підвищуються над рівнем шкіри. Потім їх форма стає округлою, забарвлення більш теплим, а поверхня нерівною, зернистою.

Демодекоз – захворювання з групи акаріазів, досить поширене в усіх кліматичних зонах. Питання виникнення демодекозу, збудником якого є кліщі Demodex (Д.) folliculorum та D. brevis, та погляди на значущість цих паразитів у перебігу дерматозу  недостатньо вивчені так само як і патогенез, клініка, діагностика та лікування.

Деякі автори пов’язують тяжкість перебігу демодекозу з супутніми захворюваннями травного каналу, жовчовивідних шляхів, гормональною дисфункцією, гіперфункцією та гіперплазією сальних залоз, зменшенням хімізму шкірного сала, безконтрольним застосуванням стероїдних препаратів, імунними розладами. Разом з тим, досі не з’ясовано процес реалізації цих факторів у клінічні симптоми демодекозу.

Рожевий лишай Жибера описано у 1860 році дерматологом Gibert. Відноситься до групи еритематозно-сквамозних дерматозів. Багато дерматологів висловлюється на користь інфекційного походження рожевого лишая. На користь цього вказує початок захворювання з так званої “материнської цятки” слідом за якою, на протязі тижневого терміну, висипні елементи починають поступово розповсюджуватися. Захворювання спочатку супроводжується незначними порушеннями загального самопочуття, головного болю, субфебрільної температури, інколи збільшення шийних лімфовузлів. Іноді рожевий лишай виникає після стрептококової ангіни, афтоподібних захворювань у ротовій порожнині, грипу, ГРЗ. Відмічається сезонність захворювання, головним чином у весняно-осінній період.

Атопічний дерматит – це хронічне рецидивуюче захворювання, що характеризується дуже інтенсивним нападоподібним свербежем, змінами на шкірі, зумовленими її розчухуванням. Атопічний дерматит посідає одне з перших місць серед алергійних захворювань шкіри у дітей. У практиці дитячого дерматолога кожен третій пацієнт є хворим на атопічний дерматит.

Піодермія – група захворювань шкіри, основним симптомом якого є нагноєння.

Збудники – стафілококи та стрептококи. В патогенезі важливу роль відіграють ендогенні порушення (цукровий діабет, захворювання печінки, шлунково-кишкові розлади, ожиріння). Екзогенні чинники –  мікротравми, переохолодження, забруднення шкіри.